Зберігати дерев'яні церкви: інтернаціональні початки їхньої охорони та приклад Войцєха Дідушицького у 1880-х роках

Запрошуємо на лекцію Ольги Заречнюк, що продовжує публічну серію "І буде місто…".

У 1880 році газетами розійшовся заклик вивчати і зберігати дерев'яні церкви на території Галичини. Автором тексту був молодий граф Войцєх Дідушицький (1848-1909). Заможний землевласник з відомого роду, політик-консерватист, автор низки літературних творів, граф був ще й новопризначеним консерватором пам'яток. Таким чином, він офіційно представляв державну політику Австро-Угорщини – вивчати і зберігати спадщину на її території в усій її різноманітності.

Характерно для освіченого європейського аристократа свого часу, Дідушицький захоплювався мистецтвом, насамперед античним та ренесансним, багато подорожував містами Греції та Італії. Газета "Діло" іронізувала, що граф, мовляв, краще знається на будинках в Атенах, аніж в рідній Галичині. Що спонукало Дідушицького подивитися на рідний край? Як здебільшого греко-католицькі сільські церковці почали займати все більше його уваги і уяви? Як він розвивав інфраструктуру для їхнього дослідження у Львові? Чому сучасні польські дослідники прохолодно поставилися до захоплення графа, називаючи його тексти ненауковими? Чому цю тему він покинув, присвятивши їй неповне десятиліття? 

Під час лекції спробуємо віднайти відповіді на ці та інші запитання, звертаючись до документів з Австрійського державного архіву у Відні та до публікацій самого автора з початку 1880-х.

Зображення

Верхнє: компіляція рисунку Юліана Захарієвича (Австрійська національна бібліотека) та портрет Войцєха Дідушицького (Nowiny illustrowane, 1907, Nr. 46, s. 2)