Будинок

Будинок

У жовтні 2006 р. Центр міської історії відкрив своє нове, щойно відремонтоване приміщення за адресою вул. Богомольця, 6. Спроектоване найвідомішим львівським архітектором у стилі ар-нуво Іваном Левинським, (Jan Lewiński). Воно розташоване на одній з найкрасивіших вулиць міста зі зразками сецесії. Сама будівля стала символом ідентичності Центру і його присутності у місті. Вона також стала зразком реставраційних робіт, які поєднують сучасний дизайн інтер’єру і обережне поводження з історичною суттю. Успішна реалізація проекту стала результатом плідної співпраці між Австрією (Герберт Пастерк як керівник проектів) і Україною (Микола Прокопович як місцевий партнер-архітектор) і компаніями-виконавцями.

З часом основні частини будівлі (вхідна зона, бібліотека і офісні приміщення) були розширені – стали вміщати конференц-зал, виставковий простір, гостьові кімнати і зовсім нещодавню кав’ярню. Просторе планування приміщень Центру відображає і розмаїття робочих приміщень від досліджень до публічної історії, а також різні етапи розвитку Центру: від трьох кімнат у 2006 р. до сьогоднішніх трьох поверхів.

Оскільки "Богомольця 6" - це невід’ємна частина нашої ідентичності, ми дослідили історію архітектури цієї будівлі, історії життя мешканців будинку і багатоманітне минуле сусідніх споруд. Вулиця Богомольця – дуже показова у контексті історії міста ХХ століття. Цю невеличку вуличку було закладено і збудовано у 1904-1908 р.р. і спочатку названо на честь відомого польського поета Адама Асника. Її зародження відбулося у час, коли Львів втілював нові ідеї містобудування, архітектури і розбудови житлових районів. Невдовзі вулиця стала синонімом комфортного проживання у міському середовищі. Вона стала популярною серед середнього класу і міських фахівців: лікарів, юристів, підприємців, фотографів, архітекторів, інженерів, держслужбовців і викладачів університету. Деякі з цих мешканців також мали на цій вулиці свої контори, бюро і швейні ательє. Серед мешканців першої половини ХХ століття – Адольф Бек, професор медицини і ректор Львівського університету у 1912-1913 р.р., Євген Олесницький, правник і політик, Станіслав Прогульський, ще один лікар і професор університету. Друга світова війна, Голокост і повоєнні депортації мали трагічні наслідки для мешканців вулиці. Це назавжди змінило людську складову цього кварталу, втім будівлі залишилися практично неушкодженими. Станіслав Прогульський і його син Анджей були розстріляні Гестапо у серпні 1941 р. на Вульках у Львові; Адольф Бек скоїв самогубство у 1942 р. під час виселення єврейської громади Львова до ґетто. Після війни більшість довоєнних мешканців вулиці Адама Асника були виселені до нової комуністичної Польщі. Натомість були заселені нові мешканці на перейменовану вулиці Академіка Богомольця у радянському Львові.

Таке акцентування дослідження на одній вулиці дозволило нам розповідати історію з різних точок зору і у різних форматах. Зокрема, ми зібрали усноісторичні інтерв’ю, виділили окрему тему для досліджень у рамках цифрового проекту "Львів Інтерактивний", та у 2010 р. зробили про це виставку. На завершення цієї виставки на вул. Богомольця Центр організував вуличний фестиваль на площі перед будинком і урочисто відкрив меморіальну таблицю про історію вулиці і про її архітектора Івана (Яна) Левинського. Поєднавши дослідження містопланування, мікроісторичний фокус, усну історію і цифрові інструменти, а з іншого боку – залучення громадськості у сучасний район відображає кредо Центру: бути громадсько активною академічною установою, яка орієнтована на охоплення міської аудиторії. Таке поєднання робить Богомольця, 6 інклюзивним і відритим простором для розмов, зустрічей і обміну думками.