Просторовий устрій та практика вшанування пам’яті після Першої світової війни

Просторовий устрій та практика вшанування пам’яті після Першої світової війни

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Катаріна Габеркорн

Університету Андраші, Будапешт

21 січня 2016

Центр міської історії, Львів

Перша світова війна не була схожа на попередні, тож і вшановувати пам'ять про неї слід відповідно. До того ж, кількість загиблих солдат і так званих жертв війни перевищила будь-які мислимі масштаби. Громадський простір переламаний слідами цього явища у вигляді цвинтарів. До вашої уваги був запропонований аналіз на прикладах Буковини.

Цвинтарі і пам'ятники загиблим від масового насильства вважаються ознаками вияву певних наративів. Це – символи історії та історичної пам’яті. Місця спадщини та пам’ятники підтримують національні/політичні ідеї, поєднують у собі увагу та допомагають формувати солідарність серед цільової групи, на яку зорієнтовані такі місця та/або кому вони присвячені. До їх функцій належить не лише жалоба, а й адаптація офіційних мовних, символічних і культурних кодів. Пам’ятники, включаючи надгробки як основну їх форму, мають величезне значення, адже не лише показують, що слід берегти пам’ять на наступні покоління, а й відтворюють погляди тих, хто їх розробляв і створював у певний період часу. До того ж, вони пов'язані із різними наративами та політичними дискусіями. Їх місце у міському просторі та певні характеристики (розмір, огорожа, місце розташування) суттєво визначають потребу суспільства у вшануванні пам'яті.

Лекція відбулася англійською мовою із синхронним перекладом.

Лекція відбулася в межах серії подій на підтримку виставки "Велика війна 1914-... Індивідуальний та глобальний досвід".

Зображення

Верхнє: inflandersfields.be