"Локаційно чисто", "перекличка" та інші цифрові свідчення війни

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Тарас Назарук

Центр міської історії

25.2.2025, 18:30

Конференц-зал Центру міської історії

Для чого нам архіви соціальних медіа та яку історію вони зможуть розповісти про російсько-українську війну

Телеграм, Вайбер, Ютуб чи Фейсбук стали важливими платформами комунікації та поширення новин для українців в умовах повномасштабного вторгнення Росії. Натомість для дослідників й дослідниць вони стануть цінними історичними джерелами про цю війну. Принаймні ті, що будуть збережені.

Неможливо уявити нашого повсякдення без соціальних медіа. Чати евакуації чи волонтерської допомоги, чати міст, селищ та мікрорайонів, пошук зниклих, інформування про тривоги, "прильоти" або черги на кордонах – усе це стало невіддільною частиною новинних стрічок та сповіщень у наших смартфонах, особливо, у перші місяці російського вторгнення у 2022 році. Та що трапиться з цими даними, коли та чи інша платформа перестане бути частиною нашого повсякдення? Зникнення соціальних медіа неухильно пов'язане з втратою масштабного пласта відомостей про місцеві спільноти у різних куточках країни зокрема та суспільство в цілому. Наскільки соціальні медіа успішно створені для швидкого та зручного спілкування, настільки ж складним та проблемним є їхнє збереження в архівах.

Сьогодні в Україні обговорюють загрозу анонімних Телеграм-каналів та різні форми заборони чи обмежень цієї платформи через безпекові ризики, нелегальні практики чи інформаційні маніпуляції. Ці занепокоєння пов'язані з тим, що платформи соціальних медіа стали ключовими репозиторіями даних (нерідко чутливих) про повсякденне життя мільйонів осіб. Втім, що станеться з тисячами каналів та чатів, коли Телеграм перестане бути найпопулярнішим месенджером в Україні або ж цілком перестане існувати? Кому належатимуть ці дані?

Чи можуть соціальні медіа бути не лише інструментом маніпуляцій та дезінформації, а й джерелом пам'яті про російсько-українську війну? Які досвіди та практики ми можемо відстежити з них та включити у наші історії? Які дані соціальних медіа стали втраченими чи осиротілими або ж стануть такими невдовзі? Як в етичний та сталий спосіб можна зберігати та вивчати такі джерела?

Спробуємо обговорити ці запитання на прикладі Телеграм-архіву війни, над яким Центр міської історії працює з лютого 2022 року. 

post picture

Тарас Назарук

Центр міської історії

Дослідник, керівник напрямку цифрової історії у Центрі міської історії. ід серпня 2016 до липня 2024 року працював над координацією проєкту “Інтерактивний Львів“. Від 2022 року розвиває проєкт документування “Телеграм-архів війни“, який також є темою його дисертаційного дослідження в Гаґенському університеті.

Подія відбувається у межах публічної програми з документування досвіду насильства та воєнних дій "Джерело як вибір", яка організована Центром міської історії у співпраці з EHRI. Під час зустрічей дослідники та дослідниці діляться роботою з різними джерелами про війну і масове насильство впродовж XX-XXI століть. Вибір щодо творення і збереження джерел може бути одним з інструментів втілення цього насильства або ж навпаки — протистояння йому. А наш вибір говорити про ці події через призму тих чи інших джерел творить поле, в якому складне минуле житиме у теперішньому і майбутньому. 

  • img

  • img