Попри насильство — візуальність, релятивність, свідчення. Малюнки Бернарда Генрика Файна з Львівського ґетто

У колекції Єврейського історичного інституту зберігаються два скечбуки та набір із понад 120 малюнків із підписом Файн (Fein). Їх ніколи не експонували і не досліджували. Більшість малюнків були зроблені під час Голокосту: у 1942 році, найімовірніше, у Львівському ґетто, 15-річним хлопцем. Вони лише підписані прізвищем підлітка і часто супроводжуються датою.

Часи, коли Файн створював свої малюнки, були вкрай важкими та трагічними для тих, хто були змушені жити у Львівському ґетто. З березня по серпень 1942 року відбувалися "акції" — депортації до табору смерті Белжец та вбивства, кульмінацією яких стала так звана "Велика акція" у серпні 1942 року. Тоді молодий художник/автор, Файн, безслідно зник. Ймовірно, був убитий.

Його малюнки не зображують повсякденну травму буквально. Автор радше зосереджується на ретельному зображенні своєї сім'ї, друзів і коханих, на зображенні самого себе, своїх мрій і сподівань. Однак, його роботи містять моторошні (unheimlich) розриви і напругу як на візуальному, матеріальному, так і на символічному рівнях: промахи, стирання і закреслення, через які проривається лімінальність пережитого Голокосту.

Під час лекції Луїза Надер ретельно проаналізує роботи автора та інтерпретуватиме їх як ідіоматичні, релятивні свідчення. А також спробує реконструювати їхні мікроісторії, пов'язані з іншими констеляціями робіт, пильно відстежить біографію Бернарда Генрика Файна — хлопчика, чиї єдині матеріальні сліди життя і смерті закарбовані у візуальному медіумі вразливого малюнка. Спільно ми поміркуємо про силу візуального свідчення та його потенціал для побудови реляційності та стійкості, про малюнки Файна як "образи malgré tout" — задумані в ядрі війни, насильства та жорстокості.

Робоча мова: англійська із синхронним перекладом на українську.

Подія відбудеться в рамках публічної програми Центру "Джерело як вибір", яка організована Центром міської історії у співпраці з EHRI.  Під час зустрічей дослідники та дослідниці діляться роботою з різними джерелами про війну і масове насильство впродовж XX-XXI століть. Вибір щодо творення і збереження джерел може бути одним з інструментів втілення цього насильства або ж навпаки — протистояння йому. А наш вибір говорити про ці події через призму тих чи інших джерел творить поле, в якому складне минуле житиме у теперішньому і майбутньому.

Зображення

Верхнє: Файн, без назви (ймовірно, автопортрет), червень 1942 року // Єврейський історичний інститут імені Емануеля Рінґельблюма у Варшаві

Портрет: Луїза Надер // Академія образотворчих мистецтв, Варшава

Галерея: Богдаг Ємець