Беньямін, Зонтаґ, Барт — три стовпи фотографічного дискурсу

Запрошуємо на лекцію Олени Червоник, що продовжує публічну серію "І буде місто…".

Вальтер Беньямін, Ролан Барт і Сьюзен Зонтаґ розробили впливові теорії фотографії, що відрізняються акцентами на соціальній залученості та політичному впливі, особистісному афекті та етиці.

У декількох нечисленних есеях про фотографію Беньямін розглядає медіум передусім як історичне й політичне явище. Він поміщає фотографію в контекст модерності та капіталізму, зосереджуючись на механічній відтворюваності, занепаді аури та здатності фотографії трансформувати сприйняття через "оптичне несвідоме". Для Беньяміна фотографія має емансипативний потенціал за умови політизації, однак залежно від використання й контексту вона може слугувати ідеології.

Зонтаґ поєднує критичну настанову Беньяміна з моральною та культурною критикою. У книжці "Про фотографію" вона наголошує на ролі медіуму в десенсибілізації, споживанні та владі, стверджуючи, що постійне занурення в образи може притуплювати етичну реакцію. На відміну від обережного оптимізму Беньяміна, Зонтаґ загалом скептично оцінює політичну ефективність фотографії.

Барт натомість пропонує феноменологічний і афективний підхід у "Camera Lucida". Його менше цікавлять історія чи політика, ніж досвід глядача. Його розрізнення між studium (культурне, кодифіковане значення) і punctum (особистісна деталь, що ранить) окреслює фотографію як зустріч зі смертністю та втратою. Там, де Беньямін аналізує фотографію соціально, Барт трактує її екзистенційно.

Лекція розплутає ці три позиції, водночас презентуючи нещодавні українські видання всіх трьох праць, опубліковані Музеєм харківської школи фотографії у 2022–2026 роках.