Простір, який ховає: архітектура виживання
Наталія Ромік, Куба Шредер, Ліана Бліхарська
3.9.2026, 18:30
Jam Factory Art Center, вул. Б.Хмельницького, 124
Запрошуємо на публічно розмову, що продовжує публічну програму "З місця на місце: історії з розпорошених архівів".
Після втечі з Янівського табору, ймовірно, у 1942 році Генрик Штренґ зайшов у шафу, щоб вижити, і переховувався там до 1944 року, коли вийшов з неї, але вже Мареком Влодарським. Що означає для людини зникнути, стати відсутнім для того, щоб змогти існувати далі? Що означає для простору виконувати захисну функцію та містити про неї інформацію?
Під час Голокосту шафи, стіни, каналізації, дупла дерев, печери й порожні могили ставали сховками, де виживання залежало від тимчасової невидимості. Разом з тим, горище мусило виглядати як звичайне горище, дерево — як звичайне дерево. Ці простори створювалися з потреби моменту та його терміновості, часто в місцях, для цього зовсім не призначених. Водночас вони мусили залишатися майже незмінними на вигляд, щоб виконувати свою задекларовану функцію. Облаштування, забезпечення таємності або, навпаки, викриття ставали справою пересічних людей: тих, хто ховалися, переховували і допомагали чи перешкоджали і видавали. Зараз ці сховки є частиною квартир та житлових будинків вулиць, парків, чи навіть підземної інфраструктури. Львів є одним із міст, де сховки та досвіди, що їх наповнювали, стали частиною щоденних маршрутів. Як жити з ними, поруч і всередині? Що робити, коли вони, нікого не питаючи, стали частиною приватної історії?
Що таке сховок і що означає ховання? Чи вони завжди лише про фізичне та матеріальне? Якими є наслідки переховування? Чи може ним бути емоційний стан, ідея чи практика, яку треба або хочеться приховати, або, наприклад, той же архів, який приховує або який ховають, до моменту запиту та відкриття? Що може в себе вмістити сховок, окрім людей? Які функції виконує, окрім того, щоб заховати? Як змінюється межа між приватним і публічним, коли йдеться про виживання? Як дослідити місце, створене для того, щоб залишатися невидимим? Як розуміти та працювати з відсутнім? І що змінюється, коли воно стає явним?
Наталія Ромік
Інститут вищих наук у БерлініХудожниця, архітекторка, політологиня. Здобула науковий ступінь доктора філософії PhD на факультеті архітектури Барлета в Університетському коледжі Лондона, захистивши дисертацію на тему: “Пост-єврейська архітектура пам’яті у колишніх штетлах східної Європи”. Авторка проєкту “Номадичний архів штетла”. У 2021 році під час дослідницької резиденції у Центрі міської історії Наталія вивчала різні місцеві об’єкти єврейських сховків.
Куба Шредер
Академія образотворчих мистецтв у ВаршавіКуратор, доцент Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. У 2016 здобув ступінь доктора філософії у Школі мистецтв Університету Лафборо за дисертацію, присвячену соціальним аспектам незалежного кураторства. Має великий досвід у кураторстві дослідницьких та сайт-специфічних мистецьких проєктів. Його поточні наукові інтереси включають кураторство художніх досліджень, нові моделі художніх інституцій, постартистичну теорію та практику.
Ліана Бліхарська
Центр міської історіїІсторикиня, працює в Міському медіаархіві Центру, де впорядковує колекцію Візуальної документації війни. Наразі пише дисертацію в Українському католицькому університеті — інтелектуальну біографію історика Івана Крип’якевича. У 2024 році присвятила дослідження розвитку методології для “Архіву негайного реагування”, спрямованого на документування російської війни проти України. Наукові інтереси охоплюють інтелектуальну історію, усну історію, цифрову гуманітаристику, роль волонтерства під час війни, цифрове архівування, міжвоєнну освіту в Галичині, оспорювану спадщину Другої світової війни.
Богдан Шумилович
Український католицький університетМодератор розмови. Історик, історик мистецтва, доцент кафедри культурології УКУ, афілійований дослідник Центру міської історії. Основним фокусом його роботи є медіаісторія та історія телебачення у Центрально-Східній Європі та СРСР, а також міська креативність, медіамистецтво та візуальні дослідження (visual studies).
Подія відбудеться в межах публічної програми та виставки "З місця на місце: історії з розпорошених архівів", що є частиною проєкту "REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину". Проєкт "REHERIT 2.0" реалізується Центром міської історії та Центром "Регіональний розвиток" Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Публічна програма та виставка були створені за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проєкту "REHERIT 2.0" і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.
Зображення
Верхнє: інспекція 650-річного дуба, де в часі Другої світової війни переховувались двоє братів-євреїв / miejsce.asp.waw.pl