Відкриття виставки "З місця на місце: історії з розпорошених архівів"

Запрошуємо на відкриття виставки "З місця на місце: історії з розпорошених архівів" та лекцію Наталії Ромік. 

Часто архіви уявляють як колекцію нерухомих предметів, що лежать у коробках чи на полицях і чекають. Однак архів не є статичним. Матеріали заносять у архів, їх відбирають, укладають, видають, виносять чи навіть знищують. Іноді для цих дій потрібні роки і десятиліття, а навіть століття. Таке довге тривання створює уявлення, що матеріали в архіві "лежать". Водночас для розуміння природи та політики архіву помічним є думати про рух. Адже архів може переміщатися, подорожувати, губитися, забуватися, (пере)відкриватися. Навіть сам процес його збереження шляхом оцифрування є формою руху: переходом з одного носія на інший. А що, якби архів взагалі зійшов з полиці й вирушив на пошуки чиїхось історій там, де вони досі живуть — на горищах, у сімейних альбомах, у спогадах сусідів, які, можливо, пам'ятають імена, які ніхто не вимовляв десятиліттями? А ще — приніс історії, розкидані по всьому світу?

Схожі питання про взаємопов'язаність руху та архівування задає у своїх практиках архітекторка та дослідниця Наталія Ромік. Збудувавши Номадичний архів штетла, у 2016 році вона поїхала містечками південно-східної Польщі, щоб вдивлятися в парадокс "присутньої відсутності". 

Номадичний архів штетла натхненний єврейською традицією. Його можна порівняти з шамашем — помічником у синагозі або ж додатковою дев'ятою свічкою ханукії, якою запалюють решту. У схожий спосіб номадичний архів допомагає висвітлити забуті, невідомі або нерозказані історії. Його архітектурна форма нагадує обриси синагог ранніх штетлів Речі Посполитої. Дерев'яні стіни й дах покриті легкими дзеркалами. Їхні поверхні дозволяють структурі візуально розчинитися в просторі, підкреслюючи важливість експонованих усередині історій. 

Наприкінці серпня 2026 року Номадичний архів штетла перетне польсько-український кордон і продовжить мандрівку Львовом та п'ятьма місцевостями, які є одночасно і שטעטל (штетлами), і miasteczkami, і містечками — Буськом, Жовквою, Збаражем, Підволочиськом і Волочиськом. 

Історії міст та містечок в Україні розповідають про щоденні мультикультурні взаємодії. Війни минулі й сучасні розділяють життя мільйонів людей на "до" і "після". Що архіви можуть розповісти нам про ці життєві траєкторії? Валізи, повні розкиданих історій, успадкували всі ми: ті, хто пережили, поїхали, залишилися, прибули, поселилися. Багатошарові досвіди співіснують у родинних альбомах, врятованих документах, об'єктах невідомого походження й не вповні озвучених досвідах. 

Номадичний архів стає запрошенням зібрати багатоголосу мелодію приватних досвідів. Чи можна знайти її в кухонних розмовах, у мовчанні членів родини чи в плітках на роботі? Що можуть розповісти предмети на полицях у спальні, інтер'єри сходових кліток або матеріали, знайдені на пункті прийому макулатури? Що ми знаємо про людей у будинку навпроти? Які їхні історії? 

Куб, картотека-сервант і мобільний архів стануть активним тлом для розмови між мешканцями-дослідниками та дослідниками-мешканцями, а виставка і програма — динамічним діалогом, місцем слухання та лабораторією збереження. 

ПРОГРАМА

• 18:00 — Відкриття виставки
• 18:30 — Лекція Наталії Ромік "Просторова мистецька практика як мірило переплетень матеріальної спадщини"

Подія відбудеться в межах виставки та супровідної публічної програми "З місця на місце: історії з розпорошених архівів", що є частиною проєкту "REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину". Проєкт "REHERIT 2.0" реалізується Центром міської історії та Центром "Регіональний розвиток" Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Виставка та публічна програма були створені за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проєкту "REHERIT 2.0" і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.