Жовква в архівах: місто, люди, джерела. Публічна розмова та оцифрування

Двадцятитомний "Тлумачний словник української мови" визначає містечко як групу житлових або службових будинків, об'єднаних за своїм призначенням, і територію між ними. Історики зазвичай звертаються до року надання поселенню маґдебурзького права, шукають документи про будівництво визначних індустріальних об'єктів та вдивляються в постаті його засновників. Письменники ж  намагаються зловити характерну атмосферу містечка, часто романтизуючи його щоденність. А як відчувають його жителі? 

Під час цієї фасилітованої розмови звернемо увагу на дві ролі — дослідника-мешканця та мешканця-дослідника. З увагою до особистих досвідів спробуємо разом подумати, що ж таке містечко. Що визначає його ритми і характери? Що ми згадуємо насамперед, коли розповідаємо про події та людей у ньому? Які маємо улюблені місця і як пролягають щоденні маршрути? 

Для спостерігача зовні Жовква відома замком, ринковою площею та кам'яницями з підсіннями, кам'яними мурами з брамами, залізничним вокзалом і віллами, церквами, костелом синагогою, старим єврейським цвинтарем. Тут століттями жили, працювали, сварилися, мирилися, одружувалися містянки і містяни різних національностей та конфесій. Деякі його постаті більш відомі, як-от Ян Собеський, Регіна Жулкевська, Нахман Крохмаль чи Іван Руткович; їхні біографії написані, а у Вікіпедії створені окремі сторінки.

Однак історія містечка є неповною без історій пересічних людей — тих, які сповнювали Жовкву своїми досвідами. Їхні архіви часто лежать на книжкових стелажах або між наборами красивого посуду в серванті. Плівки, листи, листівки, надруковані фотографії розповідають і додають нюансів до загальновідомих історій. Вони долають роки, переносячи нас у спогади, віддалені на десятиліття, а навіть століття. Проте їхня матеріальність не настільки довготривала. Оцифрування є одним із методів збереження цих унікальних матеріалів, а усні свідчення, які встигли записати, стають джерелами, що заповнюють важливі прогалини. 

Зустріч водночас є запрошенням ділитися персональними історіями зі шаф та пропозицією безкоштовно оцифрувати приватні архіви: фотографії на ринковій площі або у парку, на робочому місці у школі, лікарні чи склозаводі; зафільмовані кадри сімейних подій, відпочинку та міських святкувань на кіноплівках 8 мм чи 16 мм. Це можливість зберегти недавнє минуле та поділитися власними історіями.

ПРОГРАМА

14:00 — Мешканці, маршрути, миті: розмови про Жовкву

14:00-20:00 — Лабораторія оцифрування домашніх фотографій та слайдів, запис усних розповідей

18:00–20:00 — Німий світ промовистих деталей. Показ фільмів з колекцій Міського медіаархіву Центру міської історії

Подія відбудеться в межах публічної програми та виставки "З місця на місце: історії з розпорошених архівів", що є частиною проєкту "REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину". Проєкт "REHERIT 2.0" реалізується Центром міської історії та Центром "Регіональний розвиток" Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Публічна програма та виставка були створені за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проєкту "REHERIT 2.0" і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.