(Не)офіційна пам’ять про Голокост в СРСР: місця, пам’ятники, люди

Говорячи про сьогоднішню культуру пам’яті про Голокост в Україні, ми часто посилаємося на те, що міф "перемоги радянського народу" виключав тему етнічно мотивованого насильства проти євреїв і призвів до історичної амнезії. Однак, уважніший погляд на радянський період засвідчує, що як у публічній сфері, так і у неформальних середовищах відбувався складний процес пошуку можливої мови для представлення трагедії. Релігійні юдейські громади, уславлені радянські фронтовики з високими нагородами, дисиденти-сіоністи, митці з офіціозних спілок чи з-поза них, родичі загиблих, а навіть і пропагандисти-публіцисти - зверталися до теми переслідувань євреїв нацистами, при цьому прагнучи досягти найрізноманітніших цілей. Ця лекція матиме на меті показати рамки та можливості говоріння про Голокост у СРСР - не лише у Києві чи Мінську, але і в дуже локальних контекстах. А ширше - поговоримо про можливості індивідуальної та групової активності, опору та "творчого пристосування" у авторитарному і репресивному суспільстві.

Подія відбувається в межах програми "Lwów, לעמבערג‎, Львів, Lemberg’43: Місто, яке (не)пережило" - це серія меморіальних заходів до 75-ої річниці ліквідації гетто та Янівського концтабору у Львові. Впродовж березня-листопада 2018 року в місті відбуватимуться лекції, виставки, меморіальні концерти. Програма відбувається за підтримки Львівської міської ради та у співпраці дослідницьких, музейних та культурних організацій міста: Меморіальнй музей тоталітарних режимів "Територія терору", Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Благодійний фонд Хесед-Арьє, Львівський будинок органної та камерної музики, Музична аґенція Collegium Musicum, Програма єврейських студій УКУ, Благодійний фонд Бней Бріт "Леополіс" імені Еміля Домбергера.