Дослідницька тема: Міська спадщина: концепції, практики та спадки

(Не)перервана тяглість: консерваторський рух у міжвоєнному Львові

Роксоляна Головата

2022 - дотепер

У цьому проєкті досліджується середовище та дискусії навколо охорони спадщини у Львові у період між Першою та Другою світовими війнами.

Особи причетні до міжвоєнного консерваторського руху у Львові, у своїй більшості, стали акторами цього процесу ще у часі приналежності міста до Австро-Угорської імперії. З однієї сторони у 1918 році маємо нову державу з новими устроєм та інституціями, а з іншої — людей, які набували професійного досвіду в попередній системі. Звідси питання яким чином попередній досвід дієвців історичної спадщини у Львові проявлявся і як корелювався з іншими учасниками цього руху в новостворених інституціях Польської республіки — середовищами, які вийшли з Російської та Німецької імперій?

Поза "зовнішнішньою" комунікацією, відбувалася також і "внутрішня", у межах самого міста, поміж його найбільшими національними спільнотами. На яких засадах українські та єврейські представники входили до органів охорони спадщини, а саме консерваторської комісії при Львівському воєводстві та яким був їхній голос там? І як національний критерій впливав до прикладу на внесення об’єктів в інвентар пам’яток чи виділення коштів на їх забезпечення?
Крім ширшої контекстуальної рамки, у центрі дослідження стоять підходи та дискусії щодо поводження з пам’ятками — консервація/реставрація/відбудова — двох консерваторів при Львівському воєводстві Юзефа Пьотровського та Збіґнєва Горнунґа. Це простежується на кількох конкретних прикладах як от Королівська кам’яниця, палац Бесядецьких чи оборонні мури Бернардинського монастиря.

Одним із аспектів цього дослідження є також спадщина під час воєнних конфліктів. Як вплинули на стратегію збереження пам’яток руйнування Першої світової війни? Чи змінилися стратегії забезпечення чи їх порятунку напередодні і під час Другої? Та як були задіяні у ці процеси представники консерваторського руху у Львові?

Публічні події