"Юні ленінці" радянської України: дитинство в тоталітарному суспільстві 1930-х років

Нані Гогохія

Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка

24.6.2015

Центр міської історії, Львів

Сучасний історик мусить усвідомлювати зв'язок між образом дитини, існуючим в соціумі, та іншими відносинами, що виникають у політичній, культурній та інших сферах його існування. Особливо такий зв'язок простежується у тоталітарному суспільстві, де діти стають не тільки об'єктами агресивної ідеологічної пропаганди, але й активними ретрансляторами засвоєних ідей. Більш того, подібні режими схильні використовувати образ дитини для легітимізації власного існування та методів керівництва.

Політика радянської держави в галузі виховання дітей має привертати велику увагу як науковців так і українського суспільства загалом, тому що саме пропагандистські практики в дитячому середовищі і є ключем до всієї радянської цивілізації. Саме від закладених в певному віці у дитячу свідомість "істин" залежало наскільки вірним режиму стане та чи інша особа, наскільки комфортно почуватиме вона себе в умовах тоталітаризму, наскільки вона буде впевненою в політиці партії та уряду і, головне наскільки точно вона буде передавати всі ці правила, цінності, уявлення тощо наступним поколінням радянських дітлахів.

Розглядаючи дитину як об'єкт комуністичного виховання, більшовицька влада намагалась закріпити в ній саме ті якості, які випливали з державної ідеології. Створений офіційною ідеологією образ "вірного ленінця" прописував обов'язкові сценарії поведінки в тих або інших ситуаціях. Соціальний простір дитинства був компонентом всіх сфер суспільного життя, але лишається питання де, як і в якому статусі діти брали в ньому участь. Які ключові ідеї об’єднав створюваний владою образ ідеальної радянської дитини 1930-х рр? Як співвідносились у дитячій діяльності такі елементи як навчання, праця, дозвілля? Як втілювались у повсякденному житті дитини заходи влади з її виховання і які це мало наслідки для суспільства? Це важливі і актуальні питання, відповідь на які можна знайти, аналізуючи дитячі видання, літературу та промови лідерів комуністичного, комсомольського та піонерського руху цієї доби.

post picture — Нані Гогохія

історик, кандидат історичних наук, доцент кафедри Луганського Національного Університету імені Тараса Шевченка. Автор розділу “Суспільство і діти”, в збірнику “Українське радянське суспільство 30-х рр. ХХ ст.: нариси повсякденного життя”,(Київ, 2012). та низки статей, присвячених дитинству: “Дитина в тоталітарному суспільстві: образ “вірного ленінця” в офіційному дискурсі УРСР в кінці 1920-х – 1930-х рр.”, “Радянські історичні міфи на сторінках української дитячої преси в др. половині 1930-х рр.”, “Праця в повсякденному житті дитини в радянській Україні (1929-1939 рр.)” та ін. В сфері наукових інтересів історія повсякденності, історія та антропологія дитинства в тоталітарному суспільстві, гендерні студії тощо. Наразі живе і працює в Києві.

Лекція відбулась в межах лекційно-дискусійної програми культурного форуму "ДонКульт".

Зображення

Верхнє: "Артек", 1920-ті роки