Життя для шахти: міста Донбасу 1950-80-их років

Життя для шахти: міста Донбасу 1950-80-их років

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Ксенія Пантюк

Донецький національний університет

29 червня  2015

Центр міської історії, Львів

Сьогодні це "міста-примари", які зникають. А понад півстоліття тому на сході України мало не щороку виникали поселення поруч із будівництвом вугільних шахт, серед яких Добропілля, Селидове, Гірняк, Вуглегірськ, Сніжне, Шахтарськ та інші. Ці міста мали і продовжують зберігати свою специфіку. Від самого початку їх появи вони функціонували як поселенський додаток до вугільного підприємства. Навколо "шахти-годувальниці" оберталось життя мешканців. І це таїть небезпеку – із закриттям шахти місто приречене на вимирання. Організація міського життя зводилась до радянського гасла – "спочатку завод, а потім місто". У більшості населення цих міст сформувалась "психологія мінімалізації життєвих благ". Мешканці пристосовувались до тих побутових умов, що склалися. Парадоксальним було те, що найбільш високооплачувана категорія робітників країни (гірники) жила в таких умовах. Специфіка розвитку шахтарських міст Донбасу в історичній ретроспективі та на сучасному етапі, порівняння із іншими промисловими містами України становив інтерес для цього дослідження.

post picture

Ксенія Пантюк

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії слов’ян Донецького національного університету (м. Вінниця). Коло наукових інтересів – міська історія. Цій темі присвячена низка робіт, зокрема, монографія "Соціально-економічні процеси у монопрофільних шахтарських містах Донбасу (1950-1980-ті роки)" (у співавторстві з Зоєю Лихолобовою).

Лекція відбулась в межах лекційно-дискусійної програми культурного форуму "ДонКульт".