Німота аматорського кіно: візуальні прийоми побудови наративу

Німота аматорського кіно: візуальні прийоми побудови наративу

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Анна Онуфрієнко

Національний центр Олександра Довженка

7.9.2021, 18:30

Конференц-зал Центру міської історії

Запрошуємо на лекцію Анни Онуфрієнко "Німота аматорського кіно: візуальні прийоми побудови наративу", яка відкриває публічну програму до виставки "Суспільство з кіноапаратом".

Аматорські фільми довгий час розглядали переважно як документальні джерела візуальної інформації, залишаючи за бортом хоч і невеликий, але дуже цікавий масив ігрових любительських фільмів. Цінність аматорських фільмів часто вбачають у тому, що вони зафіксували сфери життя і події, до яких офіційне кіно не мало доступу, тому про аматорське кіно прийнято говорити з точки зору змісту, а не форми, досліджувати те "що" на них знято, а не "як". Одна з причин цього – те, що далеко не всі аматори приділяли багато уваги формальній стороні кінопроцесу, доходили до стадії "постпродукції", монтажу і створення цілісних кіноісторій. Тим цікавіше розглянути такі закінчені авторські роботи, які всі ці ланки пройшли, подивитися на них не стільки як на документальні джерела, а передусім як на естетичні твори, спроби створити свою кіномову.

Часто нові кіноформи народжувалися як необхідність долати певні технічні і матеріальні обмеження. Зокрема одним із найсерйозніших випробувань для кіноаматорів була відсутність звукової доріжки на радянських любительских кінокамерах і кіноплівках. Німота аматорських фільмів була викликом особливо для тих авторів художніх аматорських фільмів, які намагалися вибудувати наратив, розповісти сюжетну історію, зрозумілу глядачам. Але побудова наративу – це передусім соціальна дія, це "спосіб організації досвіду, яким можна поділитися" (Девід Бордвелл).

Парадоксальність ситуації в тому, що автори аматорських фільмів другої половини ХХ століття створюють наратив для аудиторії, яка виросла на звуковому кіно. Більше того, вони самі – глядачі звукових фільмів і стилізують власні картини під тогочасне жанрове популярне кіно (шпигунські трилери, комедійні мелодрами, бойовики і тп). Ми уважно переглянемо ці ігрові фільми, щоб зрозуміти, якими візуальними прийомами автори компенсують німоту своїх аматорських стрічок. Подумаємо над тим, чи можливо наприкінці ХХ століття повернутися до практики раннього дозвукового німого кіно, як осмислюють брак звуку у своїх фільмах кіноаматори і чи наближають їх такі рефлексії над кіно як медіа до практик авангардних художників.

Щоб відвідати лекцію, будь ласка, зареєструйтесь.

post picture

Анна Онуфрієнко

Кінознавиця Національного центру Олександра Довженка, культурорлогиня, журналістка, співкураторка виставок про кіно і мистецтво 1920-х років, співрежисерка фільмів “Атомоград. Монтаж утопії”, “Інтербачення-Львів”, програмна координаторка ретроспективних кінопрограм.

Виставка "Суспільство з кіноапаратом" запрошує зазирнути у світ кіноаматорства та ділиться історією цього явища, показує унікальні, раніше небачені матеріали. В основі виставки – колекція аматорських фільмів з приватних збірок, яка була зібрана впродовж останніх десяти років Міським медіаархівом Центру міської історії.

Години роботи виставки

  • середа – п'ятниця з 12.00 до 19.00
  • субота та неділя з 12.00 до 18.00

Ця подія реалізовується в межах проєкту "Суспільство з кіноапаратом: історії візуальних режимів та практик творення в Україні" за підтримки Українського культурного фонду.

  • img

  • img

Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою автора.

Зображення

Верхнє: Любов і дружба в кам'яну добу, 60-ті, працівники Інституту кібернетики