Повномасштабне вторгнення Росії в Україну почалося уранці 24 лютого. Кожна людина пережила цей і наступні моменти у свій спосіб. Ми усі дізналися, що таке шок від вторгнення, як мобілізуватися для спротиву, і що слід робити під час бомбардування. Нам усім довелося подбати про своїх близьких, допомагати незнайомцям, евакуюватися і волонтерити з перевезеннями, продуктами і медикаментами. Усі ці досвіди проявилися у різних формах: фотографуванні, записуванні роздумів, обговоренні наших почуттів і емоцій з іншими, відстеженні новин, подій з фронту і сигналів повітряної тривоги.
Ситуація настільки стрімко змінюється, а усе пережите настільки плинне і ризикує бути втраченим, що ми, як наукова історична установа, вирішили зафіксувати цей момент, адже це дуже важливо. Ми задіяли наші уміння і експертність, щоб задокументувати такий досвід як історичні та/або юридичні свідчення, а також як спосіб протистояти вторгненню.
З потужною підтримкою наших міжнародних партнерів стали можливими проєкти зі збору візуальної документації війни, створення Телеграм-архіву війни, документування его-документів, а саме усних свідчень, щоденників та снів.
