Як прийняти і доцінити? Радянська модерністська архітектура Казахстану і виклики у її збереженні та новому використанні

З часів розпаду СРСР у 1991 р. Казахстан запустив державотворчий процес, у якому культурна спадщина стала проблемним аспектом, оскільки представляла комплексне поєднання питань на кшталт "Що є казахським?", "Що є радянським?", "Що є казахстанським?", "Що є національним?", "Що потрібно зберігати і перепрофільовувати? А що не варта?". Ця неоднозначність лежить в основі проблем у збереженні культурної спадщини.

Однією з естетично найцінніших груп об’єктів, що перебувають під загрозою знищення, є архітектура пізньорадянського періоду 1955-1991 р.р., що за стилем визначається як радянський модернізм. Нині внаслідок діяльності гірничо-видобувних підприємств, прогалин законодавства, корупції, непрозорого прийняття рішень і низького рівня залучення громадськості, механізми збереження спадщини є недостатніми. Багатообіцяюче рішення цієї проблеми полягає у практиці перепрофілювання об’єктів спадщини, рушієм у структуруванні якого є залучення громадськості. Під час лекції ми дізнаємося, що таке радянський модернізм у Казахстані, і яка його роль у сучасній культурі Казахстану. Ми визначимо деякі проблемні приклади і спробуємо запропонувати майбутні перспективи такої спадщини.

Лекція є частиною серії публічних заходів у межах виставки "Фототектура модернізму".

Зображення

Верхнє: Палац школярів, Алмати

Галерея: Ірина Середа