Пам'ять, сліпота і прозріння: Галичина та її личини ХХ сторіччя

Галичина першої половини ХХ ст. – один із найнебезпечніших, найрізномовніших, найтурбулентніших закутків світу. Між 1914 і 1944 влада тут мінялася сім і більше разів, а насильство й терор переміщували й знищували людей. Голокост, етнічні чистки, депортації знелюднили Галичину, і вже інші люди почали новий відлік життя у старих будинках. Пам'ять про це почасти зникла разом зі своїми носіями, а почасти потрапила під жорстку цензуру. Однак із розпадом СРСР, зі зміною поколінь і досвіду попередні "інсталяційні матриці пам'яті" вийшли з ладу. Коли йдеться про приватну, поколіннєву чи родинну пам'ять, то її ще можна зцілити через зусилля спогадів і автобіографій різними рідними мовами. Що тоді відкриється нашим сучасникам в Україні? І що робити далі з таким прозрінням, болем і знанням-тягарем?

Лекція відбулася в рамках лекційно-дискусійної програми культурного форуму "ПогранКульт: ГаліціяКульт". Лекційно-дискусійна програма відбувалася за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".