Місто і травма: розмови у рік Лема

Місто і травма: розмови у рік Лема

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

вересень-грудень 2021

Тому Lwów для мене незамінний.

До війни я ніколи не бував у Варшаві,

ніколи не бачив Кракова. Можу сказати, що

Lwów — це частина мене, а я — частина

Lwówа. Я вкорінений у Lwów, наче дерево.

Станіслав Лем

У 1965 році велике львівське видавництво "Каменяр" опублікувало український переклад виданого незадовго до того роману Станіслава Лема "Повернення з зірок". Лемове трактування утопії поставило під сумнів ціну за рух до безконфліктного суспільства та мирного співіснування людей. До певної міри воно перегукувалося з періодом зростання добробуту у світі та претензіями, властивими розвинутому соціалізму. Та була також глибша особиста історія травм і забуття, на яку пролила світло Аґнєшка ​​Ґаєвська, дослідниця з Познані. Вона стверджує, що тексти Лема — "Повернення з зірок" та інші — "проростають" з історій, пов’язаних із його особистим досвідом війни та Голокосту. Вони привозять нас до міста, де він народився після Першої світової війни і звідки змушений був виїхати після Другої. Місто, яке Лем знав і любив, щезло під час війни та внаслідок повоєнного перекроювання державних кордонів. Він покинув рідне місто разом із поляками й уцілілими євреями, яких примусово перемістила радянська влада, і більше до Львова не повернувся. А проте його місто залишилося; воно промовляло через окремі будинки та спогади людей, виштовнутих з міста та розкиданих по всьому світу.

Станіслав Лем бачив насильство, а іноді й зазнавав його від німців, українців, поляків та росіян. Ці травми в різних формах з часів дитинства та юності проявились у написаних згодом літературних творах. Про свій досвід війни та єврейське коріння Лем говорив і писав неохоче. Однак його літературні твори містять незліченну кількість зашифрованих і прихованих натяків на травматичні переживання воєнного часу у Львові.

Хоч сам Лем не повернувся до Львова, ми, нинішні львів’яни, можемо спробувати повернути його тепер. Питання в тому, як нам, повернувши Лема, також спертися на досвід та історії, які докорінно змінили місто та його жителів. Рішення Лема не повертатися особисто до міста, де він народився і прожив молоді роки, нагадує про силу пам’яті та право кожної людини зберігати й шанувати цю пам’ять як сутність у своєму праві.

У сучасному Львові досі немає ні вулиці, названої на його честь, ні меморіальної дошки на будинку, в якому він народився і виріс. Однак у 2021 році до 100-річчя від дня народження Станіслава Лема, плідного й успішного на міжнародному рівні письменника-фантаста і визначного гуманіста ХХ століття, є шанс і можливість цю ситуацію змінити. Окрім меморіальної дошки та назви вулиці, повернути Лема можна за допомогою розмов на теми, якими він займався, та роздумів про досвід, який він пережив у місті під окупацією. У рамках нашої програми ми хотіли би відновити пунктирні лінії між містом, травмою та історією Лема.

Ми зосередимось на місті: окрім відомої повісті "Високий замок" ("Wysoki Zamek", 1966), Львів у творах Станіслава Лема не фігурує. А проте він там є, оскільки топос Львова, схоже, виникає з пам’яті Лема — і проникає на стежки його літературних творів. Події повісті "Шпиталь Преображення" ("Szpital Przemienienia", 1948) відбуваються в уявному Львові, мешканці Львова можуть впізнати своє місто у трилогії "Невтрачений час" ("Czas nieutracony", 1955).

Лема також спорадично згадують в Україні не лише тому, що щиро оцінюють його творчість, а й тому, що він народився у Львові чи то пак у міжвоєнному Lwówі. У 1921, коли з’явився на світ Станіслав, постійні спалахи спрямованого проти львівських євреїв насилля, що тривали від формального завершення Першої світової війни у 1918 році і поразки українців у війні за Львів, нарешті припинилися. Лем належав до єврейської родини, що прийняла польську культуру. Незважаючи на політичні зміни та розриви, це місто було його домівкою.
Лем ледь уникнув погрому 30 червня 1941 року поблизу свого дому на вулиці Городоцькій, де його змусили виносити трупи вбитих євреїв. Упродовж окупації він переховувався і покинув місто з батьками в 1945 році під час радянської кампанії "репатріації", фактично — примусового переміщення поляків та вцілілих євреїв, що поклало край довоєнному розмаїттю Львова. Під час німецької окупації Лем дивом пережив Голокост, коли разом із єврейською громадою міста загинула майже вся його велика родина. Тож іще один фокус нашої програми — це травма.

Програма міститиме семінар, лекції, презентацію книги, показ фільмів, цифрові розповіді та прогулянку містом.

ВЕРЕСЕНЬ

  • "Станіслав Лем — філософ XXI століття", лекція Андрія Дахнія, 2.9.2021
  • Семінар "Станіслав Лем: травма і мистецтво", 14.9.2021
  • "Станіслав Лем і кіно. Вічне непорозуміння людини і невідомого", лекція Ярослава Підгора-Гвяздовського, 14.9.2021
  • Презентація українського перекладу біографії Станіслава Лема (видавництво "Човен") в межах Форуму видавців, 16.9.2021

ЖОВТЕНЬ

  • "Місто повернень? Приватні подорожі та публічна причетність". Філіп Сендс та Софія Дяк розмовляють з Дарією Бадьор та показ фільму "Повернення", 1.10.2021
  • "Місто Лема", лекція Аґнєшки Ґаєвської, 8.10.2021
  • "Місто Лема: простори травм та (не)пам’яті", міська прогулянка з Інною Золотар, 9.10.2021
  • "Місця для переховування. Архітектура виживання", лекція Наталії Ромік, 12.10.2021

ЛИСТОПАД

  • "Ґендер і матеріальна культура часів Голокосту : євреї у сімейних бункерах у Східній Галичині", лекція Наталії Алексюн, 9.11.2021
  • "Крокуючи вулицями травм і пам’яті": презентація цифрових розповідей (проєкт "Львів інтерактивний")", Інна Золотар та Андрій Усач розмовляють з Тарасом Назаруком, 25.11.2021

КОМАНДА

Куратори: Софія Дяк, Анастасія Холявка, Богдан Шумилович

Координація: Мирослава Ляхович, Вікторія Панас

Комунікаційний супровід: Мар’яна Мазурак

Логістика та технічна підтримка: Ірина Паслась, Олександр Дмитрієв

Ця програма організована Центром міської історії та Café philosophique Lviv у Львові в рамках відзначення 100-річчя Станіслава Лема та у співпраці з Львівською міською радою та Видавництвом Човен.

  • img

  • img

  • img

  • img

  • img

Зображення

Верхнє: Андрій Отко // Міський медіаархів Центру міської історії