Між лініями фронту: війсковополонені та інтерновані в умовах українсько-польської війни у Східній Галичині 1918–1919 рр.

Під час українсько-польської війни у Східній Галичині 1918–1919 рр. воюючі сторони на домашньому фронті застосовували репресивні заходи щодо цивільного населення – інтернування активістів противника. Арешти та інтернування по обидва боки кордону розпочалися у другій половині листопада 1918 р. Польська влада провадила арешти українців у Перемишлі та Львові, українська, на території, яку контролювала – інтернувала поляків. Інтернованих цивільних активістів спочатку утримували у в’язницях, або в непристосованих приміщеннях, пізніше – в спеціально обладнаних концтаборах разом з полоненими вояками. Українських та єврейських діячів Львова утримували у замку містечка Баранів (повіт Тарнобжег). Але більшість – у концтаборах таборів в Домб’є та Вадовиці. Найбільший табір на території ЗУНР, в якому утримували інтернованих і полонених поляків, був розташований у Коломиї.

Масове інтернування цивільного населення по обидва боки фронту спричинило серйозне занепокоєння серед української та польської спільнот. Завдяки зусиллям митрополита Андрея Шептицького та римо-католицького архиєпископа Юзефа Більчевського, представники урядів воюючих сторін розпочали перемовини у Львові. У результаті, 1 лютого 1918 р. укладено Угоду про ставлення до полонених та інтернованих. Така угода стала єдиним позитивним наслідком польсько-українських переговорів під час військового конфлікту й уможливила реалізацію заходів під егідою Міжнародного Червоного Хреста. Узгоджено склад інспекційних комісій для відвідування таборів полонених й інтернованих та лікарень. Українську сторону представляли громадські діячки Дарія Старосольська, Олена Косевич і Софія Олеськів, польську – художниця, Марія Дулемб’янка, Марія Опєньська, графиня Теодозія Дідушицька. Водночас сторони розпочали процес звільнення інтернованих та обмін найбільш відомих активістів. Гуманітарна діяльність інспекційних комісій та сприяння їх роботі з боку цивільного та військового командування воюючих сторін є малознаною сторінкою історії українсько-польської війни 1918–1919 рр., свідченням цивілізованого характеру військового конфлікту в контексті дотримання Гаагської конвенції 1907 р.

Ця лекція є частиною публічної програми "Місто на лінії: Львів у листопаді 1918 року", що запрошує широку громадськість до обговорення 100-річчя закінчення Великої війни та створення ЗУНР в ширшому контексті падіння імперій, революцій, створення нових національних держав та соціальних та культурних змін.

Зображення

Верхнє: Львів, листопад 1918 р.: Місто у центрі польсько-української війни.

Галерея: Євген Червоний