Між лініями фронту: війсковополонені та інтерновані в умовах українсько-польської війни у Східній Галичині 1918–1919 рр.

Між лініями фронту: війсковополонені та інтерновані в умовах українсько-польської війни у Східній Галичині 1918–1919 рр.

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

26.9.2018, 18:30

Ресторан "Ратуша" (площа Ринок, 1), Львів

Під час українсько-польської війни у Східній Галичині 1918–1919 рр. воюючі сторони на домашньому фронті застосовували репресивні заходи щодо цивільного населення – інтернування активістів противника. Арешти та інтернування по обидва боки кордону розпочалися у другій половині листопада 1918 р. Польська влада провадила арешти українців у Перемишлі та Львові, українська, на території, яку контролювала – інтернувала поляків. Інтернованих цивільних активістів спочатку утримували у в’язницях, або в непристосованих приміщеннях, пізніше – в спеціально обладнаних концтаборах разом з полоненими вояками. Українських та єврейських діячів Львова утримували у замку містечка Баранів (повіт Тарнобжег). Але більшість – у концтаборах таборів в Домб’є та Вадовиці. Найбільший табір на території ЗУНР, в якому утримували інтернованих і полонених поляків, був розташований у Коломиї.

Масове інтернування цивільного населення по обидва боки фронту спричинило серйозне занепокоєння серед української та польської спільнот. Завдяки зусиллям митрополита Андрея Шептицького та римо-католицького архиєпископа Юзефа Більчевського, представники урядів воюючих сторін розпочали перемовини у Львові. У результаті, 1 лютого 1918 р. укладено Угоду про ставлення до полонених та інтернованих. Така угода стала єдиним позитивним наслідком польсько-українських переговорів під час військового конфлікту й уможливила реалізацію заходів під егідою Міжнародного Червоного Хреста. Узгоджено склад інспекційних комісій для відвідування таборів полонених й інтернованих та лікарень. Українську сторону представляли громадські діячки Дарія Старосольська, Олена Косевич і Софія Олеськів, польську – художниця, Марія Дулемб’янка, Марія Опєньська, графиня Теодозія Дідушицька. Водночас сторони розпочали процес звільнення інтернованих та обмін найбільш відомих активістів. Гуманітарна діяльність інспекційних комісій та сприяння їх роботі з боку цивільного та військового командування воюючих сторін є малознаною сторінкою історії українсько-польської війни 1918–1919 рр., свідченням цивілізованого характеру військового конфлікту в контексті дотримання Гаагської конвенції 1907 р.

post picture

Олег Павлишин

кандидат історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського Львівського національного університету імені Іван Франка, науковий співробітник Інституту історичних досліджень. Його наукові зацікавлення  охоплюють історію Галичини, Української революції (1914-1923 рр.), історію Української Греко-Католицької Церкви. Є одним з найбільших знавців періоду ЗУНР. Захистив дисертацію та видав декілька книжок, присвячених цій темi.

Ця лекція є частиною публічної програми "Місто на лінії: Львів у листопаді 1918 року", що запрошує широку громадськість до обговорення 100-річчя закінчення Великої війни та створення ЗУНР в ширшому контексті падіння імперій, революцій, створення нових національних держав та соціальних та культурних змін.

Зображення

Верхнє: Львів, листопад 1918 р.: Місто у центрі польсько-української війни.

Галерея: Євген Червоний