Телебачення, телевізори та медіамісто
Др. Богдан Шумилович
2021 – сьогодні
За радянських часів Львів постав як потужний центр телевізійного виробництва. Перетворення міста на індустріальний центр було офіційно закріплено в серпні 1946 року законом "Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства Української РСР на 1946-1950 роки". Параграф 32 цього закону окреслював перетворення Львова на великий промисловий центр – бачення, яке матеріалізувалося в наступні роки. У 1955 році радянська влада вирішила перетворити Львів на медіацентр, що призвело до створення комплексного телевізійного центру зі студією. Можливості мовлення цього об'єкту поширювалися на територію, що охоплювала понад 100 кілометрів, зміцнюючи позицію Львова як визначного медіахабу в західній частині УРСР. Крім того, у 1956 році рішенням державних органів було офіційно засновано Львівський телевізійний завод (ЛТЗ), який розпочав виробництво 2 жовтня 1957 року, випустивши перші телевізори з гордим маркуванням "Львів". Серійне виробництво розпочалося у 1958 році, що стало важливою віхою в історії телебачення міста.
Протягом наступних років відбувалися вдосконалення, зокрема поява покращеної моделі "Львів-2" у 1959 році та розробка відомого телевізора "Верховина" у 1960 році, що був визнаний найкращим телевізором у СРСР того часу. Львівські телевізори здобули міжнародне визнання і з 1966 року їх експортували у понад 30 країн світу. Львівський телевізійний завод "Електрон" відігравав важливу роль у культурній та спортивній сферах, бувши спонсором львівського футбольного клубу "Карпати" та власником стадіону "Дружба". Телебачення і телевізори стали ключовими індустріями, що вплинули на різні аспекти повоєнного міського розвитку, включаючи економіку, культуру, уяву, містобудування, освіту та медіаінфраструктуру. Окрім інфраструктурного та економічного впливу, це дослідження має на меті розкрити глибший вплив медіа на населення та культуру міста. Вивчення еволюції львівських телевізорів дає уявлення про технологічний прогрес, розвиток електронних пристроїв та інтеграцію різних функцій.
Телевізори, як культурні артефакти, відображають цінності, вподобання та стиль життя різних епох. Аналіз їхнього дизайну, функцій та маркетингу сприяє розумінню культурного контексту, що оточував ці пристрої. Радянські телевізори відігравали вирішальну роль у формуванні соціальної поведінки, а дослідження їхнього впливу на сімейну динаміку, соціальну взаємодію та культурні норми проливає світло на ширший суспільний вплив медіа та технологій.
Цей дослідницький проєкт пропонує поглиблене вивчення соціалістичного телебачення, що охоплює культурні, політичні та економічні виміри. Окрім інфраструктури, кабелів, антен і телевізорів, дослідження має на меті з'ясувати ступінь впливу медіа на населення і культуру міста. Вивчення ролі телебачення у формуванні суспільних норм, сімейних стосунків та культурних уподобань сприяє комплексному розумінню ширшого впливу медіа та технологій на наші міста. Нарешті, у дослідженні розглядається концепція соціалістичного медіаміста, вивчаються його характерні риси та вплив на міську культуру і практики.
Пов'язані посилання:
- Лекція Богдана Шумиловича в межах програми "І буде місто...", "Місто та медіа: бачення, уявлювання, читання", 10.5.2023
- Лекція Богдана Шумиловича в межах програми "І буде місто...", "Телеграф, телепатія, телебачення: в пошуках невидимого", 18.4.2024
Зображення
Верхнє: Богдан Шепелюк дивиться в телевізор, 1970-і роки / колекція Олексія Шепелюка / Міський меідаархів Центру міської історії
