На периферії геноциду: ромська громада в соціальному та міському просторі Львова під час нацистської окупації

Протягом століть роми були невід’ємною частиною соціального ландшафту міської периферії Львова. Одним з ключових періодів в історії ромської громади міста та своєрідним рубіжним пунктом стала Друга світова війна. Встановлення радянського, а пізніше нацистського тоталітарних режимів передбачало формування жорсткої системи соціального контролю на підвладних територіях. "Невпорядкований" традиційний стиль життя ромів неминуче перетворював їх на групу ризику, що повною мірою проявилося у роки нацистської окупації.

Усталена парадигма переслідування ромів на теренах Генеральної Губернії в історіографії та наративній традиції передбачає здійснення геноциду (етноциду) подібно до євреїв. Нещодавнє дослідження ситуації в дистрикті Галичина та, зокрема, в її столиці Львові, дає підстави для перегляду даного бачення. Невідомі раніше джерельні матеріали показали наявність великої ромської громади, котра не була знищена і існувала протягом всього часу нацистської окупації міста. Проведена порівняльна реконструкція становища ромів дозволяє стверджувати, що у безпосередній політико-правовій практиці влади щодо місцевого населення, вони посідали позиції набагато ближче до "ненімців" (українців та поляків), аніж до євреїв.

Проект запрезентували Пйотр Вавженюк та Тарас Мартиненко. Пйотр Вавженюк висвітлює загальну картину переслідування ромів в Центральній Європі та його специфіку в дистрикті Галичина та Львові зокрема. Тарас Мартиненко поміщає ромську громаду в локальний соціальний та урбаністичний контекст, поєднуючи зі своїм дослідженням воєнного Львова.

Презентація відбувалась англійською мовою з синхронним перекладом.

Презентація проекту відбувається в межах публічної програми Центру міської історії до виставки "(не)означені"

Зображення

Верхнє: З колекції "Роми в Ліцманштадті та околицях" / Архів історії Голокосту