Документація та архівування досвідів війни тісно пов'язані з методологічними роздумами про творення знання. Відповіді на питання про те, як збирати матеріали, як їх зберігати та удоступнювати, формують епістемічний ландшафт, який уможливить реалізацію певних проєктів у майбутньому. Цей дослідницький фокус зосереджується на часто невидимих, але важливих аспектах академічної рутини: від рішень про використання конкретних методів, хронології та географії збору даних до повноти опису метаданих і гнучкості цифрових рішень. Усвідомлюючи важливість змісту зібраних даних, основний акцент наукового пошуку зміщується на вивчення розвитку дослідницької інфраструктури, пов'язаної з матеріалами "найбільш документованої війни".
Цей дослідницький фокус ґрунтується на колаборативній та учасницькій науці. Спираючись на традиції цифрової гуманітаристики, критичних архівних студій та методологій корінних народів, ми маємо на меті окреслити контури спільнот, які виникають навколо документаційних проєктів. Крім того, ми пропонуємо хронологію, для якої збір матеріалу є лише першим етапом роботи, а отже, дозволяє поглянути на соціальне життя документаційних проєктів.
В основі дослідницького фокуса лежать два проєкти. Тарас Назарук пропонує поглиблене дослідження творення Телеграм-архіву війни, а Др-ка Наталія Отріщенко спирається на власний досвід збирання та збереження усних свідчень війни і переміщення. Обидві роботи звертаються до повномасштабного вторгнення Росії в Україну як до відправної точки, але пов'язані з дослідницькими практиками й до 2022 року. Вони також вибудовують хронологію часових зв'язків, у якій майбутнє стає важливим орієнтиром.
В рамках цього дослідницького фокуса реалізовуються два міжнародні проєкти-мережі: "Документування війни Росії проти України" (LivArch) та "Дослідження збирання, збереження, аналізу та оприлюднення українських свідчень війни" (UCORE). UCORE має на меті створити цифрове середовище для транснаціональної бази даних свідчень війни та зробити внесок у різноманітну культуру пам’яті в Україні. Він здійснюється у співпраці Центру міської історії з Інститутом філософії та соціології Польської академії наук і Люксембурзьким Центром сучасної та цифрової історії. LivArch прагне вдосконалити методи та теорії збору, збереження та збагачення цифрових джерел, одночасно працюючи над відповідальною репрезентацією, публікацією, повторним використанням та довготривалим архівуванням. Це спільна ініціатива Інституту історичних досліджень Центрально-Східної Європи ім. Гердера (Марбург), Інституту європейської історії ім. Лейбніца (Майнц), Центру міської історії (Львів), Люксембурзького центру сучасної та цифрової історії (C²DH), Центру історії та нових медіа ім. Роя Розенцвейга Університету Джорджа Мейсона (Ферфакс), Дармштадтського університету прикладних наук, Марбурзького центру цифрової культури та інфраструктури (MCDCI), Марбурзького університету та Університету ім. Юстуса Лібіха в Ґіссені. Цей дослідницький фокус також відображається у серії симпозіумів "Найбільш документована війна", який Центр міської історії реалізовує у співпраці з партнерами з 2023 року.
Зображення
Верхнє: фото В'ячеслава Радинського / Візуальна документація війни / Міський медіаархів Центру міської історії
