Пам'ять про дім: історії про повернення
19.9.2024, 18:30
Конференц-зал Центру міської історії, Богомольця 6
Запрошуємо на розмову "Пам'ять про дім: історії про повернення", якою продовжуємо серію "Domowroty / ПОВЕРНЕННЯ / Homing".
Найчастіше ми звикли вважати, що рідний дім це там, де ми народилися. Чи, можливо, поняття дому має ширше значення? Починаючи з XIX століття на українських землях відбулося кілька хвиль масової міграції, коли звідси, через економічні та політичні причини виїжджали селяни, робітники, євреї, православні, католики та багато інших представників різних соціальних чи релігійних груп. Уже в Канаді, США, Аргентині, Бразилії народжувались та будували своє життя нащадки цих мігрантів, не відвідуючи землі своїх предків у силу різних причин. Наприклад, для одних такий приїзд був би складним або навіть небезпечним через радянський режим. Для інших – сама думка про подорож до землі, де їхні родини нищились погромами і війнами, видавалася неприпустимою.
Пам'ять про колишній дім змінювалася і перепліталася в родинних легендах чи уривках інформації, які переходили з покоління в покоління. Згодом, після розпаду Радянського Союзу можна було приїхати і побачити те, що залишилося. Навіть постала окрема сфера туризму спадщини – heritage tourism – для тих, хто хотів відчути і зрозуміти зв’язок із землею свого походження.
Однак, для іншої частини вихідців з українських земель приїзд до міст чи сіл своїх предків став чимось більшим, аніж туристичний візит. У своїх приїздах вони почали шукати можливостей повернутися сюди на довше, знайти роботу, заснувати бізнес чи займатися волонтерством.
Під час зустрічі ми дізнаємось про історії людей, які приїхали в Україну, маючи тут коріння, і залишилися мешкати. Чи стала Україна їхнім віднайденим домом?
Марла Раухер Осборн спільно з Джеєм Осборн з Каліфорнії заснували організацію "Єврейська спадщина Рогатина" (Rohatyn Jewish Heritage), і піклуються про єврейське кладовище та пам’ять про єврейський Рогатин. Арета Ковальська з Чикаґо створила сторінку "Забута Галичина" (Forgotten Galicia), на якій популяризує багатокультурну спадщину Галичини епохи Габсбургів. Владислава Москалець займається організацією індивідуальних поїздок у пошуках свого коріння, та долучиться до зустрічі зі своєю дослідницькою перспективою.
Мови зустрічі: українська та англійська (із синхронним перекладом).
Опираючись на метафору "повернення", яка сьогодні є особливо сенситивною, публічна програма "Domowroty / ПОВЕРНЕННЯ / Homing" актуалізує роздуми про постійний процес фізичного і матеріального повернення, а також емоційних та інтелектуальних міркувань про те, що таке місце, приналежність і зв'язок. Публічна програма є частиною проєкту "Homing: Returns of People, Places and Archive". Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні.
Зображення
Верхнє: Forgotten Galicia
Галерея: Іра Середа