Як фільми стають архівами, а архіви – фільмами

Як фільми стають архівами, а архіви – фільмами

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

16.12.2020, 19:00

Кінотеатр "Копернік", м. Львів, вул. Коперника, 9

У жовтні 2020 року фільм "Дерево", продюсером якого виступив Центр міської історії (Львів), отримав нагороду від FOCAL International, Федерації комерційних аудіо-візуальних бібліотек. Це знана індустрійна мінародна нагорода, яку щороку вручають у різних жанрах та рубриках під час однойменного фестивалю у Лондоні. "Дерево" було відзначене в категорії найкращого використання архівних матеріалів у короткометражному фільмі (Best Use of Footage in a Short Form Production) і це перший український фільм-переможець цього фестивалю. Як нам це вдалося? Дуже просто – трохи фантазії і розуміння того, що ви робите – і можна перевернути світ!

У програмі "Як фільми стають архівами, а архіви – фільмами" ми покажемо найцікавіші фільми, створені Центром міської історії, у яких були використані архівні матеріали. Ми представимо роботи українських митців та режисерів Олега Воронка, Олега Чорного, Еліаса Парвулеско, Стаса Мензелевського, Анни Онуфрієнко, Світлани Шимко, Ореста Бачмаги та Галини Ярманової, створені впродовж останніх років на основі колекцій Міського медіаархіву Центру та розкривають теми взаємозв’язків між людиною, медіа та минулим.

Квитки на показ можна придбати на сайті Коперніка.

ПРОГРАМА

"Крок вперед – два назад!"

Олег Воронко, 2017, 7 хв.

Відео-арт медіа-художника Олега Воронка. "Time forward, two times back" - авторське осмислення митця питань побудови соціалістичного міста, створене на основі архівних кіноматеріалів опрацьованих Міським медіаархівом, зокрема хронік з Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного, телевізійних новин Львівського телебачення 50-60-х років, що зберігаються у Державному архіві Львівської області, а також записи із приватних архівів. Основою звукової частини стала відома сюїта Георгія Свірідова “Время, вперёд!” у авторській обробці.

"Пепе", 9 хв; "Невидимка", 7 хв,"Homo Sapiens", 1 хв.

Орест Бачмага, 1970-ті-2020

Попри те, що Орест Бачмага знімав свої фільми на піку популярності кіноаматорства в 1970-80-х рр., його роботи вирізняються уважністю природи, деталей навколишнього світу, а також технічною скрупульозністю. Власне природа і спостереження за її змінами є головною темою для автора. Водночас його захоплення технологією відкривають незвичний спосіб балансувати між живим світом та технікою. Фільми дають можливість Оресту Бачмазі показати свій спосіб взаємодії з навколишнім середовищем поміщаючи себе, або власний погляд у центр сюжету. Для озвучення своїх фільмів Орест Бачмага записував звуки природи та підбирав музику, яку сам слухав у той час. Спеціально до показу музиканти Регіна Железнякова (Regina Collage) та Павло Олефіренко (Pilikayu) написали новий саудтрек для неозвучених фільмів "Пепе" та "Невидимка".

"Щасливі роки"

Шимко Світлана, Ярманова Галина, 2018, 9 хв.

Фільм-дослідження про негетеросексуальних жінок в СРСР з використанням архівних відеоматеріалів та метанарації. Картина отримала спеціальну відзнаку журі Національного конкурсу на 47-й "Молодості" у червні 2018-го – за тонке відтворення невідомого світу. Фільм “Щасливі роки” базується на основі матеріалів Міського медіаархіву та створений в рамках конкурсу "Свіже", який проводила Львівська кінокомісія.

"Інтербачення-Львів"

Еліас Парвулеску, Стас Мензелевський, Анна Онуфрієно, 2018, 14 хв.

Телебачення змінило наш світ. Та чи ми усвідомлюємо весь масштаб цієї метаморфози? Це аудіовізуальне дослідження звернеться до перших двох десятиріч масового поширення українського телебачення, одним із центрів якого виявився Львів, де у 1957 році було створено завод телевізійної техніки і випущено перші українські телевізори "Львів". Фільм “Інтербачення-Львів” частково використовує матеріали Міського медіаархіву та створений в рамках конкурсу "Свіже", який проводила Львівська кінокомісія.

"Дерево"

Олег Чорний, 2019, 6 хв.

Фільм розповідає про творчість народного майстра та його зв’язок з деревом, який видобуває невидиму форму з матеріальної субстанції. Акт створення людиною піддається диктату матерії, яка керує різьбярем самостійно визначаючи результат. Суб'єктність природи проявляється і на плівці через хімічні пошкодження - образи і пам’ять поглинаються і зникають за вуаллю. Оригінальний сюжет походить з 70-х років і належиь авторству нікому невідомого кіноаматора Віктора Кизими з села Благовіщинське, Кiровоградській області, де при колгоспі діяла кіностудія. Віднайдена у 2017 році 16мм плівка була цілком понищена вапном. Її було відновлено Міським медіаархівом, а режисери Олег Чорний та Геннадій Хмарук сoтворили для неї власний монтаж. Нова музика написана композитором Олексієм Мікрюковом та звукорежисером Андрієм Рижовим.