Життя, мрії, страхи: літературна подорож Підзамчем

Життя, мрії, страхи: літературна подорож Підзамчем

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

5 серпня 2016

"Більшість так званої "кращої" львівської публіки не знайома з особливостями цього передмістя, розташованого відразу ж біля Середмістя, а настільки для нього чужого" – писав Адам Краєвський у своєму тексті "Львівські передмістя" (Adam Krajewski, Lwowskie przedmieścia), 1909 р.

Міські околиці на північ від сучасного історичного центру Львова упродовж усієї історії вважалися "особливими". Навіть тепер велика частина львів’ян живе із усталеним упередженням про цю дільницю, як занедбану та соціально нестабільну.

Історія Підзамча цікава і контроверсійна. З 14 століття це Передмістя, що розташоване за міськими мурами. Тільки у 19 ст. воно стає частиною міста, де зосереджуються ремесла і початки індустрії. Від перших років 20 ст. тут Індустріальний район Львова з фабриками та дрібними промислами, що відділяє від центру залізниця – символ прогресу і модернізації, і одночасно уявна межа між центром і околицею.

Під час Другої світової війни – це місце гетто. Згодом – місце "нових львів’ян" - тих, хто оселився тут вже після війни. Післявоєнна історія – це життя індустріального району, який так і не був окреслений адміністративно, але набув багатьох символічних значень. Не існує офіційного району міста під назвою Підзамче, не існує чітких меж. Існують уявлення і упередження, що передаються від батьків до дітей, від старожилів до нових мешканців.

Особливості простору Підзамча можна розглядати через різноманіття щоденного життя, яке включало і переплітало долі, думки і уявлення різних національних спільнот і соціальних груп, які зробили цей район неповторним та цікавим.

У міській прогулянці студенти Літньої Школи з України, Польщі, та Росії, привідкрили інші розуміння і бачення Підзамча: через уявлення, твори та спогади тих, хто тут жив й працював. Відвідувачі побачили вулиці й будинки очима митця, члена мистецької групи Артес Ґенрика Стренга (Марка Влодарського), єврейської поетки Дебори Фогель, польського фантаста Стефана Грабінського, єврейського поета Мауріція (Моше) Шимеля. Почули, про що писала польськомовна єврейська газета "Хвіля". Відчули один зі смаків цього району.

Прогулянка відбулася в рамках просвітницького проекту "Єврейські дні у Ратуші: Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття".

"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).