(Після)річниці авангарду: про реалізовані проекти, нові контексти та співпраці

Ритмом річниць формуються та форматуються наші уявлення про рамки та канони історії і культури. Вони можуть бути формалізованими ритуалами, що минають і з яких іронізують. Але також ставати приводами для актуалізації подій та постатей минулого, підважувати уявлення, оновлювати контексти, змінювати рамки сприйняття та розуміння сучасного. Хоча календар річниць у Львові та Україні рясніє подіями, є чимало таких, які мали б відбутися, але їх оминули увагою чи вони вартували б більшого зацікавлення та розголосу у професійних середовищах та медіа. Деякі з них – непомічені або неіснуючі – є темами програми "Культура [без] пробілів". У цій дискусії ми мали нагоду дізнатися про амбітні ініціативи, які реалізуються поза межами Львова та України, хоча тематично їх стосуються та показують численні, навіть якщо обірвані чи перервані, а тепер мало присутні, транснаціональні пов'язання та багаторівневі локальні контексти культури першої половини 20 століття.

Такою темою є мистецький авангард, який у Львові все ще залишається мало та епізодично знаним. На цьому прикладі ми можемо побачити, яким викликом для сучасної України залишається усвідомлення та включення спадщини модернізмів, які були частиною творення нових проектів та візій: від радянської України з Держпромом у Харкові до Будинку Румунії у Чернівцях, чехословацької держави з Масарикової школи в Ужгороді та модерної Польщі з офісом Закладів Електричних у Львові. І це лише видимі сліди, яким часто бракує не лише фізичної опіки, але й розуміння їхніх функцій, значень та контекстів. Якщо говорити про твори мистецтва та тексти, то процес пізнання, осмислення та включення - початковий та повільний. Цей процес потребує і спонукає до продукування іншого розуміння того, чим є канон національної культури і як його змінювати, щоб вповні показати багатство, насиченість, напругу та розмаїття культурних процесів того часу.

Серед прикладів такого переосмислення є Рік Авангарду 2017-го року у Польщі. Амбітна ідея, що стала музейним успіхом та витворила мережу проектів та співпраць, що охопили як великі музеї, так і галереї. Реалізовані проекти запропонували нові підходи та контексти, показали незнані сюжети, або запросили до критичного підходу до уже відомих. Львів/Lwów/Lemberg був помітно представлений у декількох великих виставках: "Lwów, 24 czerwca 1937. Miasto, architektura, modernizm" у краківському Міжнародному центрі культури зосередилася на архітектурі міста, тоді як "Montaże. Debora Vogel i nowa legenda miasta" у Музеї мистецтв у Лодзі запропонувала нову перспективу, як на культурні процеси, так і на міське життя у Львова. Заключна виставка у Національному музеї у Варшаві "Miejska rewolta. Awangarda w zbiorach Muzeum Narodowego w Warszawie" представила рідко експоновані рисунки та графіки, в тому зі Львова.

Хоча Рік Авангарду завершився, з’явилися нові ініціативи та ідеї, в тому числі про авангард у Львові та Україні. Про те, що було реалізовано і якими є плани, розкажуть представники музеїв-ініціаторів Року Авангарду: Ярослав Сухан, директор Музею мистецтв у Лодзі та Пьотр Рипсон, віце-директор Національного музею у Варшаві. Про майбутні проекти співпраці, а також реалізовані виставкові проекти пов’язані з історією авангарду в Україні розповість Юлія Литвинець, директорка Національного художнього музею України у Києві. Модеруватиме розмову директорка Центру міської історії Софія Дяк.

Дискусія є частиною програми "Культура (без) пробілів: про спадки авангарду у Львові", організованої у співпраці з Інститутом Адама Міцкевича та за підтримки Львівської міської ради та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Зображення

Верхнє: Генрик Стренг (Марек Влодарський), Демонстрація картин, 1933, Львів / Колекція Музею мистецтва у Лодзі

Галерея: Тарас Бовт