Образ людини у монументальному мистецтві Львова першої третини ХХ ст.: культурно-мистецькі універсалії

На семінарі йшлося про відображення світоглядного поняття "людина", людської постаті та її образу у монументальному мистецтві Львова першої третини ХХ ст. На початку ХХ ст. Львів місто стало платформою для творчих пошуків митців на основі найновіших філософсько-естетичних тенденцій часу, на які накладалася специфіка завдань монументального формотворення. Твори монументальної скульптури були менш прив’язані до національного питання та відтворювали аспекти модернізації, зростання міста та його зовнішнього образу.

У контексті цілісного образу міських монументальних живописних та скульптурних оздоб Львова та творчості їх авторів, було означено об’єкти, що стали показовими прикладами мистецтва першої третини ХХ ст. Серед них скульптурно-живописний декор Головного залізничного вокзалу, Торгово-промислової палати, міських кав’ярень, вітражі та стінописи Вірменського собору, храму Марії Магдалини, Успенської церкви, каплиці й храму Греко-католицької духовної семінарії тощо, водночас монументальні прикраси чиншових кам’яниць міста та міський монумент (пам’ятники).

З барвистого калейдоскопу композицій виділили декілька категорій антропоморфних образів, зокрема ті, що були найбільш поширені, рідкісні, або ледь не вперше вживані й ті, що набули на початку ХХ ст. нове націотворче, психо-емоційне та морально-духовне наповнення. Серед монументальних мистецьких інтерпретацій зображення людини постають патетичні образи героя-державного діяча, новітнього лицарства тощо водночас з дещо легковажними, доповнюючими образами ангелів та малюків-путті. Проаналізували філософсько-літературне підгрунтя творення виявлених характерних образів й їх засадничі мистецькі характеристики.

На початку роботи над темою було сформульовано кілька основних питаннь, що викликали зацікавлення. Які категорії людських постатей митці використовують для творення образів у стінописах та скульптурах інтер’єрів міста? Чому саме їх? Що є підставою для використання саме цих антропоморфних образних рядів? Які зовнішні чинники вплинули на цей процес наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.? Дослідження привело до постановки інших питань. Чи є закономірним для простору полікультурного Львова оздоблення внутрішніх просторів здебільшого живописними композиціями, а зовнішнього монументальною пластикою? Чи включено у цей процес національну складову і на скільки? І, звичайно ж, які саме образи є найбільш характерні для часу, певної громади? Чи та наскільки вони  є спільні з іншими епохами у житті міста?

Семінар відбувся в межах  серії "Львів/Lwów/Lemberg як міські простори: уявлення, досвіди, практики".