Стосунки між польськими, українськими і єврейськими студентами в Університеті Яна Казимира у Львові в міжвоєнному двадцятиріччі

Стосунки між польськими, українськими і єврейськими студентами в Університеті Яна Казимира у Львові в міжвоєнному двадцятиріччі

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Ева Буковська-Марчак

Католицький університет в Любліні ім. Івана Павла ІІ

31 січня 2017

Центр міської історії, Львів

В 1918-1939 роках у вищих навчальних закладах Львова вчилися представники різних національностей і релігій. Серед них були поляки, українці, євреї, німці, румуни. Між представниками цих національностей (що рекрутувалися переважно з націоналістичних середовищ) доходило до конфліктів.

Починаючи від 1921 року, українська молодь почала формувати структуру власного вузу, беручи активну участь в бойкоті Університету Яна Казимира. Бойкотували також тих, хто записувався до польського університету. Коли в 1925 р. ліквідовано Український таємний університет, молодь, що в ньому вчилася, почала записуватися до польського університету. Поміж раніше бойкотованими і свіжо прийнятими студентами часом виникали конфлікти. Щораз частіше до непорозумінь доходило теж між польською та українською молоддю. Ескалація конфліктів наступала в світлі репресій, які стосувала польська влада в зв’язку зі святкуваннями чергових річниць боїв за Львів 1918-1919 років, а також в зв’язку з дискусіями про справу Закарпаття. До конфліктів доходило також між польською і єврейською молоддю, а провокували їх найчастіше корпоративні середовища або пов’язані з націоналістичною Всепольською молоддю і популярною серед студентів Академічною читальнею. Націоналістичний табір в 30-х роках намагався переконати керівництво університету Яна Казимира до проектів усунення з вищого навчального закладу єврейської молоді, з року на рік загострюючи прораганду в справі numerus nullus (дискримінації єврейської молоді). Можна припустити, що неабиякий вплив на формування стосунків поміж студентською молоддю відігравало ставлення до них академічної професури. Деякі з професорів симпатизували українській і єврейській молоді, деякі утримували пасивний стосунок. Дехто ставився до непольської молоді неприязно, попираючи вимоги молоді націоналістичної орієнтації, пов’язані на приклад з питанням numerus clausus (обмеження кількості студентів університету).

Чому українська молодь миліше згадувала Львівський університет австро-угорських часів, аніж Університет Яна Казимира? Чому поляки не дозволили повстати у Львові українському навчальному закладі? Чому в Університеті Яна Казимира доходило до кривавого побиття студентів єврейського походження? Чому винуватців не осуджували за їх учинки? Це частина питань, які ставляться у дослідженні.

Зображення

Верхнє: Група студентів університету Яна Казимира у Львові / Національний цифровий архів Польщі (NAC)