Побачити в краплі океані

Пропонуємо підбірку прикладів польської літератури факту, що виходять з текстами про минуле поза академічні кола, і розповідають локальні історичні сюжети широкій аудиторії.

Hann Krall. Taniec na cudzym weselu

Репортажі Ганни Краль, однієї з найбільш авторитетних сучасних польських репортерок, неможливо розділити у чіткі тематичні категорії. Вони позначені тим, що Краль обирає марґінеси - непроговорені, неочевидні чи неприсутні в публічній дискусії персональні історії. Завдяки цьому репортерка відкрила світу раніше мало знану історію Марка Едельмана, одного з керівників повстання у Варшавському ґетто. Записані інтерв’ю стали основою для репортерської книжки "Раніше за Господа Бога", виданої у 1977 році та включеної сьогодні у польську шкільну програму.

Схожим чином різні тематичні лінії переплітаються в пізнішій збірці репортажів "Taniec na cudzym weselu". Теми Шоа, польського підпілля, соціалістичних активістів, замаху на Гітлера, сталінських репресій взаємопов’язані та переплетені різними сюжетами добра і зла. Визначальною для Краль (та її послідовників в польській літературі факту) стає людина та її історія, що не передбачає авторських оцінок. Показавши на передньому плані життя своїх героїв, авторка за допомогою промовистих деталей розкриває тло, в якому розгортаються події. Тексти репортерки значною мірою лаконічні, позбавлені зайвого, адже перед нею стоїть завдання використати щонайменше слів, аби розповісти читачеві якнайбільше. Водночас за скомпонованими текстами помітна детальна репортерська робота. На основі інтерв’ю та документальних джерел Краль реконструює історію так, ніби репортерці вдалося спостерігати за подіями особисто, а тим самим наблизити читача до досвіду, що пережили її герої.

Filip Springer. Miedzianka.Historiа znikania

Дебютна книга молодого польського репортера Філіпа Спрінґера "Miedzianka.Historia znikania" розповідає біографію міста, яке зникло. Останніх мешканців містечка Мідянка (Medzianka) у південно-західній Польщі виселили у 1972-му році. Кількасотрічне шахтарське поселення виникло на родовищах залізних руд та до 1945 року носило назву Купферберг (Kupferberg). Як багато інших центральноєвропейських містечок, воно пережило Тридцятилітню війну, Наполеонівські та дві Світові війни. Після 1945 року місто отримало польськомовну назву Miedzianka, а у старих копальнях руд радянська адміністрація розпочала видобувати уран. Інтенсивна експлуатація швидко вичерпала родовища, утворюючи небезпечні порожнини, відтак містечко почало осідати та провалюватися під землю. Спрінґер сягає ще живих спогадів останніх мешканців Мідянки, так званих "піонерів", що приїхали після 1945 року у спорожніле містечко на заробітки в копальнях. Автор також ретельно працює зі свідченнями та документами про родини ще німецького Купферберга, які формували його спадщину впродовж століть. Таким чином репортер відстежує як повсякденне життя, так і драматичні зміни, що пройшлися через вулиці містечка та його мешканців.

Спрінґер дотримується традиції польської репортерської школи і при написанні біографії Мідянки/Купферберга відмовляється від ставлення тез. Його завданням є почути та розповісти, зрозуміти причину зникнення Мідянки. Водночас автор не відмовляється від власних рефлексій, які субтельно проявляє радше в композиції, літературних прийомах чи в роботі з джерелами, ніж у прямих коментарях чи оцінках зібраним матеріалам та свідченням. Через низку мікроісторій репортер компонує цілісну біографію міста та погляд на масштабні історичні сюжети з перспективи його мешканців.

Спрінґер цією книжкою ставить перед собою завдання повернути Мідянку в локальну та глобальну топографію. На запитання про причини її написання він говорить, що хотів, перебуваючи на місці зниклого містечко, мати змогу щось відчути чи пережити. "Якщо би я раніше не побачив архівних фотографій Купфербергу, то проминув би це місце не звертаючи на нього найменшої уваги. А це, мабуть, не дуже добре, коли зникнення цілого міста проходить без уваги", - зазначив автор у другому виданні цієї книжки. Сьогодні довкола Мідянки виникли різноманітні ініціативи мешканців з довколишніх сіл, у саме зникле містечко повернулася давня традиція пивоваріння (приватний інвестор вирішив створити там броварню), а текст Спрінґера продовжує привертати увагу міжнародної аудиторії та мистецьких середовищ.

Filip Springer. 13 pięter

Серед інших текстів Спрінґера є репортерська робота, що висвітлює глибоку проблему житла у міжвоєнній, а також сучасній постсоціалістичній Польщі. Спрінґер з перших абзаців деконструює ностальгійний погляд на міжвоєнну "Варшавку" з багатим мистецьким та культурним життям у сучасних просторих кам’яницях. Ця розкіш була доступна лише для кількох відсотків містян. Тисячі інших варшав’ян жили у критичних умовах, а місце у хоч якомусь помешканні було вже достатньою розкішшю. Втрата даху над головою була втратою всього, оскільки пошук нового межував з неможливим. Притулки для бездомних не вміщали всіх потребуючих. Житлову кризу тодішньому уряду не вдалося розв’язати аж до початку Другої світової війни.

Автор, також, відстежує зв’язки між проблемами бездомності та житлової політики у міжвоєнній Польщі та стану житла в сучасній Варшаві. Це ще й актуальна історія про житло як особисту трагедію через потрапляння у заручники взятих кредитів чи втрату життя в боротьбі за власне помешкання. Спрінґер говорить про сучасне покоління, яке cприйняло наслідки глибокої суспільної кризи як власну провину та особисту нездатність самореалізуватися.

Якщо спробувати відстежити, на які виклики у міжвоєнній Польщі намагався відповісти архітектурний модернізм, то ця книжка стає цікавим джерелом для пошуку. І якщо можна про цю тему захопливо розповісти не фахівцям, то Спрінґер показує як це робити.

У бібліотеці Центру можна, також, ознайомитися з іншими книжками цього репортера: Źle urodzone. Reportaże o architekturze PRL-u, Zaczyn. O Zofii i Oskarze Hansenach, Miasto Archipelag. Polska mniejszych miast.

Автор огляду - Тарас Назарук

Зображення

Верхнє: Центр міської історії