Форум видавців

Форум видавців

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

30.09.2017

У вересні бібліотека Центру міської історії поповнилась новими виданнями, серед яких історичні видання, художні репортажі, спогади, мистецькі альбоми та дитячі книги. В цьому огляді пропонуємо ознайомитись із новинками, які стосуються складного минулого, відтвореного через особисті історії.

Книга Мартіна Поллака "До Галичини. Про хасидів, гуцулів, поляків і русинів. Уявна мандрівка зниклим світом Східної Галичини та Буковини", має на меті зруйнувати романтизовані стереотипи чи ностальгійні уявлення про життя галичан в імперські часи. Працюючи з літературними джерелами, спогадами, старими газетами та фотографіями, Поллак намагався показати міста і людей Східної Галичини та Буковини, якими вони поставали в очах їх сучасників понад 100 років тому. У передмові до українського перекладу, автор розповідає про свого вітчима, який у роки Першої світової війни служив на території сучасної Західної України. У його спогадах Галичина назавжди залишилась "ландшафтом жахіття і страху, похмурою метафорою війни", де панувала бідність, занедбаність і корупція. За словами Мартіна Поллака, ці розповіді викликали у нього цікавість до Галичини ще до того, як його подорож сюди стала можливою. Відтак основою книги стали доволі строкаті уривки з літературних творів чи мемуарів українських, польських та австрійських авторів.

Книга польського репортера Вітольда Шабловського "Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині" розповідає про людей, які рятували поляків під час різанини 1943-го. Основою для книги стали свідчення "українців з Волині та волинян з Польщі", які автор збирав упродовж останніх трьох років. І хоча Шабловський відзначає суперечливість деяких спогадів, він прагне надати простір для голосів своїх співрозмовників та дозволити їм звучати поза полем політичних суперечок. За словами письменника, у книзі він не шукає причин Волинської трагедії чи не вказує на злочинців. Згадуючи людей, які рятували своїх сусідів, близьких чи незнайомців, він намагається знайти "міст між поляками та українцями" та надію на діалог про спільне травматичне минуле.

Про особисту історію на тлі важких часів розповідають і "Щоденники воєнного часу" Астрід Ліндґрен. Це погляд на війну з боку мешканки нейтральної Швеції, разом з тим не позбавлений страхів, гострих висловлювань і прикрих емоцій. Поруч з останніми новинами про перебіг війни, вирізками з газет й думками тоді ще майбутньої письменниці про долю Європи, ми знаходимо тут особисті драми авторки, переживання через сімейні та побутові проблеми. Попри політичну заангажованість, Ліндґрен відмовляється сприймати війну як частину свого повсякдення.

Зовсім іншим постають образи війни у книзі "Без озлоблення, без ненависті. Щоденник Етті Гіллесум, 1941–1943". Естер або Етті Гіллесум мешкала в Амстердамі на початку війни. У 1942 вона почала працювати добровольцем в концтаборі Вестерборк, аби допомагати важко хворим. Наступного року Естер та її родину було ув’язнено і депортовано до Освенциму, де їх було вбито. У щоденнику Етті описує свої почуття та сподівання, які, попри навколишню жорстокість, залишаються життєствердними. Вона намагається побачити та зберегти людяність серед жахів Голокосту та вірить у можливість залишитись "неушкодженими душею".

Український переклад щоденника Етті Гіллесум став одним з останніх серед понад 90 мов світу. На батьківщині авторки, у Нідерландах щоденникові записи та листи авторки перевидавали 28 разів.

Книга польських письменників Пьотра Глуховського та Мартина Ковальського "Апте. Незакінчена повість" розповідає про долю єврейського юнака Ришарда Апте, який разом із батьками переховувався у краківському гетто під час нацистської окупації. Про історію сім’ї Апте стало відомо завдяки зошиту з малюнками Ришарда, випадково знайденому на одному з горищ Велички у 2009 році. Не претендуючи на історичну достовірність, автори книги прагнули відтворити останні чотири роки життя юнака та відшукати його погляд на події, що спіткали його і його родину.

Нова книга Оксани Кісь "Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти" базована на розповідях, листах та спогадах жінок, які мали досвід політичного ув’язнення в таборах і в’язницях ГУЛАГу в 1940—1950-х роках. Загалом до монографії увійшли спогади 120 жінок, переважно мешканок Західної України. У книзі йдеться про умови утримання ув’язнених та їхні спроби змінювати власний побут, дозвілля та релігійні практики, ідентичність та жіночність, тілесність та сексуальність за ґратами. Окремий розділ присвячено теоретичним засадам феміністських досліджень жіночого історичного досвіду.  Травматичні досвіди, серед яких нестерпні умови перебування, фізичне насильство, дегуманізація і приниження, протиставляються намаганням ув’язнених зберігати людяність, гідність та згуртованість. За словами авторки, це книга про невидиму жіночу дієздатність.

Запрошуємо вас до нашої бібліотеки з понеділка по четвер з 10.00 до 18.00, в п'ятницю з 10.00 до 17.00!

Авторка огляду Марта Пересада

Зображення

Верхнє: Центр міської історії