Створення і перетворення ландшафту: про символічне привласнення Карпат
Др. Яґода Вєжейска, Богдан Шумилович
1 лютого 2018 / 18.30
Центр міської історії, Львів
Після польсько-української війни (1918-1919 рр.) частина Карпат увійшла до Другої Польської Республіки, а з 1939-го ці території (включно з анексованими територіями Чехословаччини) були включені в склад УРСР. В лекції будуть представлені різні способи ідеологізації Східних Карпат в міжвоєнній Польщі та в Радянській Україні 1960-х років.
На відміну від Татр, які грали роль національного ландшафту для підросійської Польщі, Східні Карпати були більш сприйнятливі до впливу українського національного руху. Польська влада 1920-х та 1930-х років та організований туризм, зробили багато зусиль для трансформації Карпат в "рідний ландшафт." Цей простір, що був близьким та зрозумілим, але одночасно не був центром національної ідентифікації поляків, вписувався в образ Польщі як спільного дому. Екзотизація Карпат, державні свята та події, нарешті розвиток масового туризму, що фінансувався Другою Польською Республікою, призвели до побудови почуття спільності між поляками з низин і гір, а отже - символічно включили Карпати в польську колективну уяву.
Подібні процеси відбувалися з уявленням про Карпати в Радянській Україні – сюди їздили етнографічні експедиції, художники малювали чисельні картини на "гуцульську" тематику, а влада продовжила практики організованого туризму. Карпати та люди, які тут жили, також піддавалися екзотизації, а за допомогою розмаїтих практик вони стали частиною загальноукраїнської колективної уяви. Часто цей ландшафт уявляли як "місце сили", де по-справжньому була збережена українська народна культура.
Ця лекція покажала як в ХХ ст. поляки та українці намагалися привласнити Карпати та створити з їхнього природнього краєвиду символічний національний ландшафт.
Лекція відбулась польською та українською мовою з синхронним перекладом.
Яґода Вєжейска
Яґода Вєжейска
Богдан Шумилович
Питання від аудиторії
Др. Яґода Вєжейска
історикиня і літературна критикиня. Дисертацію захистила в Інституті літератури XX i XXI століття Кафедри полоністики Варшавського університету в 2011 р. Є авторкою книжки “Риторична автобіографічна інтерпретація. На прикладі Анджея Бобковського, Зигмунта Гаупта і Лео Липського”(2012). За докторську дисертацію, що стала основою для цього видання, отримала нагороду Архіву еміграції за найкращу докторську дисертацію на тему еміграції. Закінчила аспірантуру з маркетингу культури на Кафедрі журналістики і політичних наук Варшавського університету. Співпрацює з Державним інститутом кіномистецтва і часописом “Нові книжки” (“Nowe Książki”). Співавторка наукового проекту Галицька поліфонія: Місця і звуки (Galician Polyphony: Places and Voices) (2014-2015). Стипендіатка Центру міської історії Центрально-Східної Європи (2015/2016).
Богдан Шумилович
історик, керівник Міського медіа-архіву Центру міської історії у Львові, читає лекції, бере участь у розробці тематичних виставок Центру, досліджує популярну культуру пізнього соціалізму. Основним фокусом його роботи є медіа-історія та історія телебачення у Центрально-Східній Європі та СРСР, цікавиться медіа-мистецтвом, візуальними дослідженнями (visual studies), міськими просторовими практиками та міською творчістю (креативним містом та креативністю у місті).
Зображення
Галерея: Ірина Середа