Залізнична станція Красне - Буськ. Розповідi переселених жінок

Залізнична станція Красне - Буськ. Розповідi переселених жінок

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

25 березня 2013

Центр міської історії, Львів

Відбулася презентація проекту та показ документального фільму "Залізнична станція Красне - Буськ. Розповідi переселених жінок". Презентація відбулася за участі керівника проекту Аліни Добошевської та режисера монтажу Малгожати Голічевської.

Історія переселення, що охоплює період з кінця війни і повоєнних років була - і залишається – інтерпретованою політиками у відповідності з їх актуальними політичними інтересами. Між тим, голоси самих переселених майже не чутні. Переселення торкнулось в першу чергу жінок і дітей, оскільки чоловіки були далеко від дому, служили в різних арміях. Жінки - забуті героїні виживання під час Другої світової війни і перші повоєнні роки. Їх повсякденна робота і життя - створити нове суспільство. Їх травматичний досвід (переселення, голод, насильство) як і раніше, залишається невисловленим.

На зустрічі було представлено фільм про те, як історія стає спробою вислухати переселених жінок. Він містить фрагменти кількадесятигодинних аудіовізуальних матеріалів, зібраних міжнародною групою жінок із Польщі, Німеччини та України у містечках Красне і Буськ.

Буськ і Красне - містечка, розташовані на відстані 40 км на південний схід від Львова. Більшість мешканців цього району були українцями, але поляки теж жили там, так само як і євреї та німці. Під час війни деякі поляки були депортовані до Сибіру, інші підлягали польському переселенню в 1945 році. Їх будинки були заселені, поміж іншими, і українцями, переселеними зі Східної Польщі. Євреї були знищені нацистами, німці втекли або були вбиті в кінці війни. Залізничний вокзал у Красному був вузловою станцією для переселення польських, українських, єврейських та німецьких жителів.

З 2 по 15 липня 2012 року в Красному та Буську в Західній Україні українсько-польсько-німецька дослідницької група вивчала післявоєнну історію примусового переселення. Це було продовженням більш раннього проекту "Пам'ять і забування" (2010), під час якого учасниці зустріли велику групу колишніх жителів околиць Красного і Буська, які були депортовані до Сибіру після війни і переїхали до Західної Польщі - колишнього німецького села Югова (раніше Хаусдорфа) у Нижній Сілезії. Учасниці проекту хотіли відвідати місця, де жили раніше респондентки, і з'ясувати, що зберігає пам'ять сучасних мешканок Буська та Красного про ці події. Основний метод, використаний в проекті, це метод усної історії. Протягом двох тижнів було проведено відеоінтерв'ю з жінками похилого віку. Дослідницька група намагалась з’ясувати, що пам'ятають про ті часи люди, що живуть там з народження і ті, хто опинився там в результаті переселення? Як українці жили в цьому районі за радянської влади?

Організаторами проекту є неурядові організації трьох країн: Фундація "Добра Воля" у співпраці з "Жіночою Фундацією" (Краків, Польща), Міжнародна школа Рівніх можливостей (Київ, Україна), а також Jugendwerk AWO-дер-Вюртемберг (Штутгарт, Німеччіна) у партнерстві з MONAliesA еВ (Лейпциг, Німеччіна). Проект фінансується у межах Програми Geschichtswerkstatt Європі за Посередництво Фонду "Пам'ять, Відповідальність, Майбутнє".

Зображення

Верхнє: Фрагмент фільму "Залізнична станція Красне - Буськ. Розповідi переселених жінок"