Pухи через кордони: повоєнні переселення та досвіди людей покордоння

Організовані масові переселення стали одним з фінальних акордів Другої світової війни й важливою складовою встановлення повоєнного ладу в Європі. Особливо це стосувалося регіонів, у які нова політична карта Європи вносила державні та системні зміни і злами. Хоча застосований не вперше, інструмент депортацій як масштабної соціальної інженерії, колективної відплати та радикального вирішення міжетнічної напруги набирав безпрецедентних розмірів. Примусові міграції у повоєнній Європі буквально означали і переселення, і перегляд уявлень про державу, домівку та сусідство, про лояльності та зради, про безпеку та загрози. Критично важливою частиною перекроювання кордонів була уніфікація мешканців нових прикордонь. Нові кордони та зміна системи повоєнної Польщі, її втрачених та набутих земель означала примусове переселення мільйонів людей та  переосмислення того, якими є обриси нової батьківщини, розташування дому та розуміння себе та родини і прив’язаності до місця.

Нові кордони також означали нові батьківщини. Офіційний термін "репатріація", який використали у документах та пропаганді,  включав і приховував втрату дому, розірвання зв’язків і травму. Попереду були довгі роки і зусилля для  укладання стосунків та задомовлення у нових місцях. Для майже сотні тисяч львів’ян, це означало втрату дому у Львові та пошук нового місця для майбутнього за сотні кілометрів, на нових західних кордонах Польщі. Для сотень тисяч українських мешканців містечок та сіл, не було майбутнього у новій комуністичній Польщі, як і для польських мешканців – у нових територіях радянської України. Транскордонні примусові переселення охопили усі нові прикордоння Радянської України, включно з комуністичною Угорщиною та Чехословаччиною. Неможливо говорити про сучасні кордони у Центральній та Східній Європі, і в тому числі в Україні, без дослідження, розуміння, та дискусій про процеси примусового переміщення, від рівня політики до досвідів переселених. Тим більше, що ці теми не лише привертають увагу істориків, соціологів, антропологів, але й знаходяться у центрі сучасних політичних дискусій та використовуються у політиках історії та пам’яті.

Семінар залучить дослідників з України та Польщі, які працюють з різними аспектами примусових переселень та примушення до переселення у 1940-х. Др. Павло Худіш (Ужгород) розповість про досвіди повернення та виштовхування мешканців-євреїв Закарпаття, котрі пережили Голокост. Др. Магдалена Семчишин (Щецін) зосередиться на причинах повоєнної еміграції євреїв з Польщі у 1945-48 рр. Др. Ольга Гнидюк (Київ/Берлін) поділиться дослідженнями про те, як  зміна польсько-радянського кордону і переселення населення вплинули на повоєнну міграцію дітей. Др. Юлія Артимишин (Львів) проаналізує особливості пригадування польсько-українського конфлікту та депортації українців з Польщі у 1940-х рр. У публічній дискусії візьме участь др. Йоанна Конєчна-Саламатін (Варшава), яка представить сучасні соціологічні дослідження про польсько-український кордон. Проф. Роберт Траба (Інститут політичних досліджень, ПАН) завершить семінар з підсумковою рефлексією про нові підходи та тематики у дослідженні та дискусіях про повоєнні кордони та досвіди.

Спільно учасники також обговорять питання адекватності наукових категорій й історичних, політичних та юридичних термінів. Яким чином включати конкретні проекти примусових переселень у ширшу історію суспільної інженерії, які реалізовували держави Європи у ХХ ст.? Які є і які можуть бути сучасні форми увіковічення пам’яті про неї? Яким чином сучасні досвіди міграцій, особливо з України до Польщі, але насамперед нещодавня анексія частини території України, підважування міжнародної системи кордонів та внутрішні переселення, можуть внести нові питання, як у дослідження, так і до суспільних дискусій та розуміння різних пам’ятей та подібних досвідів, пов’язаних зі змінами кордонів та примусових переселень середини ХХ століття?

Організатори:
Інститут політичних досліджень, Польська академія наук (Варшава)
Центр міської історії Центрально-Східної Європи (Львів)
Кафедра нової і новітньої історії України, Український католицький університет (Львів)

Організаційний комітет:
Др. Софія Дяк (Центр міської історії Центрально-Східної Європи)
Др. Володимир Склокін (Український католицький університет)
Проф. Роберт Траба (Інститут політичних досліджень, ПАН)
Др. габ. Томаш Стриєк (Інститут політичних досліджень, ПАН)