Людовит Ельшлеґер: архітектор-індивідуаліст на тлі розбудови нової держави

Запрошуємо на лекцію Ліни Дегтярьової, що відбудеться в рамках серії лекції про модерні досвіди в містах "І буде місто…".

У 1919 році, за результатами демократичних виборів і рішень Сен-Жерменської угоди, Підкарпатська Русь зі столицею в Ужгороді увійшла до складу Першої Чехословацької республіки. За короткий час інтенсивної державної забудови в місті з’явилися житлові багатоквартирні комплекси та адміністративні споруди, об’єкти промислової та соціальної інфраструктури, рекреаційні зони та віллові колонії.

Держава демонструвала своє бачення майбутнього через актуальні стилі, інноваційні рішення та інституції, гнучкість підходів в межах законодавства, та сучасне внутрішнє обладнання будівель. Ужгород, що донедавна залишався провінційним містом на окраїні угорської частини імперії Габсбургів, стрімко перетворювався на гідне, хоч і невелике за розмірами, продовження в рядності Прага — Братислава — Ужгород. 

Від джерел фінансування і типу забудовника часто залежали зовнішні характеристики будівель і вибір архітектора з відповідним портфоліо реалізацій. "Міністерський" стиль і функціоналізм рідко розповсюджувалися на реалізації магістрату та приватних забудовників. Одні недержавні замовники в питаннях стилів продовжували орієнтуватися на стару столицю — Будапешт, інші — на стиль Баугаузу та Брно як місто-флагман "чеського авангарду". Такі проєкти контрастували зі стриманим модернізмом державної архітектури, що зробило міську канву більш строкатою і розмаїтою. 

До найбільш знакових архітекторів з власним синкретичним, подекуди навіть химерним, баченням модернізму та майстерним вмінням створювати поліфункційні складні проєкти, належить Людовит Ельшлеґер. Кошицький архітектор реалізував для Ужгорода чотири наразі атрибутовані знакові споруди. Однак, через його проєкти ми розширимо географію лекції на кілька інших міст сучасного Закарпаття.

Модеруватиме лекцію Інна Золотар.

Зображення

Галерея: Оля Климук