Заборонений дім: повоєнна адаптація колишніх остарбайтерів та радянських військовополонених в Києві

Заборонений дім: повоєнна адаптація колишніх остарбайтерів та радянських військовополонених в Києві

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Тетяна Пастушенко

Інститут історії України НАН України

16 квітня 2014

Центр міської історії, Львів

Повоєнний період є одним із найдраматичніших етапів розвитку радянської тоталітарної системи та суспільства. На той час СРСР, як держава-переможниця у Другій світовій війні, досяг своєї найвищої могутності на міжнародній арені. З іншого боку, в перші повоєнні роки чисельність в'язнів ГУЛАГу сягнула своїх найвищих показників від часу існування цієї структури. До нової хвилі репресованих потрапив переважно "воєнний" контингент: комбатанти, "власівці", поліцаї, колишні військовополонені, а також цивільні примусові робітники, котрі повернулися до Радянського Союзу за репатріацією. Не всі репатріанти обов'язково зазнавали кримінального переслідування, але "другосортність", невизначеність їх громадянського статусу, незважаючи на декларовані державою права й соціальні гарантії, були досить відчутними.

На семінарі було представлено короткий огляд монографії "В’їзд репатріантів до Києва заборонений": повоєнне життя колишніх остарбайтерів та військовополонених в Україні". Особливість становища репатріантів-киян, на котру мало уваги звертали дослідники, зумовлена офіційною забороною радянського уряду проживати їм у столиці України. Київ був єдиним містом в Радянському Союзі, з котрого, як із інших населених пунктів окупованої території, масово вивозилося населення на примусову працю під час нацистської окупації (понад 50 тис.), але куди йому було заборонено повертатися після війни. При цьому в 1947 р. у столиці УРСР офіційно проживали понад 16 тис. репатріантів. Яким чином кияни і представники державної влади вирішували таку життєву колізію – становить науковий інтерес. У дослідженні здійснено спробу поєднати вивчення законодавчо-правової регламентації та практичного втілення репатріаційної політики в СРСР, на прикладі тих репатріантів, які поверталися до Києва, та вивчення індивідуального досвіду повоєнної адаптації цієї категорії громадян, використовуючи методику усної історії.

Тетяна Пастушенко

кандидат історичних наук, старша наукова співробітниця відділу Історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України (Київ), членкиня Української асоціації усної історії.