Полкові та сотенні центри Гетьманщини ХVІІІ ст.: міста чи великі села?

У порівнянні з класичним західноєвропейським містом чи містами Речі Посполитої сотенні й полкові центри Гетьманщини видаються великими селами. Противники їхнього міського статусу наголошують на аграрному характері економіки, вказують на невелике число мешканців, звертають увагу на відсутність таких "милих дрібниць", як то кам’яна забудова, із вузькими вуличками, замком, центральною площею з ратушею. Щодо останнього, то необхідно враховувати специфіку регіону, котрий у ХV-ХVІ ст. частково входив до так званого Дикого Поля, й де життя на теренах колишніх середньовічних міст почало відновлюватися тільки в кінці ХVІ ст. Відповідно й кам’яні укріплення були вже не актуальними, а поступалися місцем земляним фортецям, тож зовнішній вигляд міст Гетьманщини вже на етапі їх повторного заснування істотно відрізнявся від їхніх "колег" на захід від Дніпра. Інші, більш важливі, зауваги щодо числа мешканців, способу життя, економіки та політичного розвитку теж наражаються на "але", адже сотенні й полкові міста таки виконували функції економічних та адміністративних центрів, притягували до себе ресурси, у тому числі і людські. Тому, як і наскільки успішно вони це робили, та як місто відображалося у демографічній поведінці його мешканців й була присвячена доповідь.

До уваги пропонувалися наступні проблеми:

• правовий статус магістратських та ратушних міст і реалізація самоврядних прав у ХVІІІ ст.;
• місто Гетьманщини як економічний та адміністративний осередок;
• міське населення у світлі демографічних характеристик.