Книги про експертність

Книги про експертність

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

31.05.2018

Хто ті люди, чиїм твердженням та рішенням ми довіряємо? В який спосіб вони отримують свій експертний статус? Як змінювався соціальний та гендерний склад тих, кого ми називаємо професіоналами та професіоналками у сферах історії та урбаністики? Щоб знайти відповіді на ці та низку інших запитань, пропонуємо вам зазирнути до нашої бібліотеки.

Розпочати знайомство з темою експертності варто з книги Філіпа Елліотта (Philip Elliott) "The Sociology of the Professions." Автор на прикладі британського суспільства детально описує зв'язок між соціальною структурою та появою і розвитком професій. Він наголошує на різниці між професією (profession) та зайнятістю (occupation) та демонструє, як через освіту, соціалізацію, поглиблення у розподілі праці утворюється група професіоналів: людей, які є достатньо автономними, приймають рішення на основі знання, виконують нерутинні завдання, розбудовують професійну ідентичність та субкультуру. "Ідеальний тип" професіонала, згідно з Елліоттом, це "людина без вільного часу (a man without leisure)," що розміщує працю в центрі життєвих пріоритетів та розглядає її як служіння спільноті (або людству загалом).

Більшість прикладів, до яких звертається Філіп Елліотт, належать до сфери медицини та юриспруденції. Інша групу експертів та експерток – тих, хто планує розвиток міста, – становить основний тематичний фокус збірки "The Profession of City Planning: Changes, Images, and Challenges, 1950-2000," що вийшла під редакцією Ллойда Родівна та Бішвапрії Саняла (Lloyd Rodwin & Bishwapriya Sanyal). Вона переносить нас з Британії до США і пропонує поглянути, як змінювалося міське та регіональне планування у сферах мобільності, житлової та екологічної політики, як трансформувався образ професії архітектора та урбан-дизайнера, і які перспективи та виклики чекають на це експертне поле в майбутньому. Книга складається зі 35 тематичних авторських розділів, відтак кожен і кожна зможе знайти у ній щось близьке. Особливо раджу цю збірку тим, хто цікавиться урбаністикою, адже вона надає чудовий історичний контекст для розуміння сучасних дискусій у сфері містопланування.

Як представники та представниці інституції, що цікавиться минулим, ми постійно міркуємо над тим, що означає бути істориком(инею). Відповіді на деякі професійні виклики допомагає знайти книга Джеймса Беннера (James M. Banner, Jr.)  "Being a Historian: An Introduction to the Professional World of History." Учень Річарда Гофстедтера, випускник Єльського та Колумбійського університетів, автор аналізує свій понад п’ятдесятилітній досвід історика, який працював у академічному на поза-академічному полі. Він позиціонує свою працю не як вступ до історії чи посібник-порадник, а радше як міркування над інтелектуальним ландшафтом професії з врахуванням специфіки інституцій та практик у сфері історії в США. Автор здійснює мапування історичної дисципліни через призму професійних об’єднань, університетських структур, редакційних колегій; наводить низку можливостей для "практикування" історії та побудови професійної кар’єри (в академії та за її межами); аналізує формати та медія для комунікації з різними аудиторіями. Історія для нього – це у першу чергу моральна дисципліна, тож Джеймс Беннер завершує книгу міркуваннями про етику, цінності та свободи професії і відповідальність її представників і представниць. Врешті, бути істориком(инею) – це завжди про віяло можливостей та постійний вибір у рамках конкретних структур, які ми в силах змінювати.

На завершення, щоб обкреслити масштабність ролі експертного знання, пропоную для читання другий том із серії книг "Making Europe: Technology and Transformations, 1850-2000" – книгу Мартіна Колрауша (Martin Kohlrausch) та Хельмута Трішлера (Helmuth Trischler) "Building Europe on Expertise: Innovators, Organizers, Networkers." Автори розглядають 20 століття як "довге," змістивши акценти на розвиток і становлення інфраструктур та побудову континентальних мереж. Головне питання, яке вони ставлять перед собою: як технологічні експерти вплинули на Європу і як Європа визначала долі цих експертів? Перша частина збірки фокусується на темах інституціоналізації професійної технічної освіти та спробах  упорядкування і систематизації знання; друга – висвітлює різні стратегії та індивідуальні біографії експертів в обставинах ризику, коли континент наближався до Другої світової війни, а згодом був нею радикально перетворений. На прикладах "фаустівських угод" Конрада Мейера, Гульєльмо Марконі та Трофима Лисенка у книзі показано, як експерти адаптуються до тоталітарних режимів і долучаються до їхнього підсилення; у той же час, низка фахівців були змушені покинути свої країни, що знаменувало, скажімо, інтелектуальний поворот у математиці та переміщення центру досліджень до США. Врешті, третя частина книги присвячена кооперації у сферах атомної енергетики та космічних досліджень, яка виходить за межі національних кордонів та поєднує професіоналів та професіоналок з різних дисциплін, а також можливості розбудови європейських спільнот експертів, особливо у контексті глобалізаційних процесів.

Сердечно запрошую до читання, розширення поля власної експертності і нагадую, що бібліотека працює з понеділка по четвер із 10:00 до 18:00, у п’ятницю – з 10:00 до 17:00.

Авторка огляду - Наталя Отріщенко

Зображення

Верхнє: Центр міської історії