Історикиня та авторка, опублікувала чимало праць у сферах радянської історії, культурного опору та матеріальної культури авторитаризму, зокрема каталог виставки "Війна та революція: 100 років культурної опозиції в Україні". 

Має ступінь докторки філософії з історії Стенфордського університету та раніше викладала в Університеті Манітоби на посаді доцентки на кафедрах політології та германістики й славістики.

У 2025 році вона залишила академічну діяльність, щоб зосередитися на написанні текстів для ширшої аудиторії, продовжуючи працювати над своєю першою книгою "Коли Україна правила Росією: регіоналізм і політика імперії". У 2023 році її стаття "Гендер і насильство в Україні: зміна підходів до свідчення про війну" отримала премію Гельдта за найкращу статтю. Орися здійснила низку дослідницьких поїздок до України, востаннє — навесні 2025 року як стипендіатка в INDEX у Львові.

Під час резиденції у Центрі міської історії продовжує роботу над своєю книгою. Ця праця глибоко вкорінена в історію та спирається на історичні методи й інструменти, однак її результат більше не визначається вимогами академічного середовища. Це, радше, реакція на те, як наукова спільнота відреагувала на повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що гостро продемонструвало авторці, наскільки понівеченим було (і є) колективне інтелектуальне полотно. Есеї в цій книзі мають на меті створити простір для українських історій на їхніх власних умовах.