Мігле Барейкайте

Мігле Барейкайте

Центр цифрових культур в Університеті Леуфана у Люнебургу


  • Тема дослідження:
    Розвиток Інтернету у постсоціалістичній Литві (1990-2018)
    Період:
    березень 2020
  • facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Аспірантка і наукова співробітниця Центру цифрових культур в Університеті Леуфана у Люнебургу. Вона працює у сфері медіаантропології і STS з особливим інтересом у диджиталізації у регіоні центрально-східної Європи. Мігле має ступінь бакалавра з Теорії комунікації Вільнюського університету, магістра суспільно-політичної критики Університету Вітовта Великого у Каунасі, і магістра Медіа і політичної комунікації з Вільного університету Берліна (Берлін). Вона була стипендіаткою Німецького фонду академічних стипендій, Фонду Герті і учасницею навчально-дослідницької групи "Культура критики". Мігле Барейкайте – наукова співробітниця Університету Леуфана, інституту супутньої продукції "TU Berlin" та аналітикиня у "FU Berlin". Протягом декількох останніх років вона виступала співорганізаторкою міжнародних семінарів на тему медіаполітики і досліджень медій ("Post-X Politics" і "Field of Critiques" в Університеті Леуфана), провела семінар на тему цифрових медіа-економік у Гамбурзькій медіа-школі, та працює над своїм дисертаційним дослідженням.

Дисертація Мігле Барейкайте стосується забезпечення інтернету у пострадянській Литві. В її основі лежить польова робота на численних об’єктах. Литва відновила свою незалежність 11 березня 1990 р. Тут становлення нової національної держави збіглося з розвитком її першого інтернет зв’язку. Це було символічно і корисно водночас, адже нові можливості зв’язку дозволи литовцям – насамперед політикам і вченим – комунікувати зі світом, незалежно від Москви. 1 січня 1992 р. було створено найбільшу телекомунікаційну компанію "Lietuvos Telekomas" – у формі державного підприємства, а на телефонну лінію чекали понад 200 000 осіб. До 2017 р.  75% помешкань у Литві мають доступ до Інтернету [1]. Станом на сьогодні Інтернет у Литві високої якості, а бездротові мережі у громадських місцях – одні з найшвидших у світі. [2] Попри те, що швидкість Інтернету і доступ до нього у Литві зросли після здобуття незалежності, у своєму дослідженні Барейкайте зміщує акценти з наслідків і характеристик Інтернету на фізичну підтримку самої мережі. Які саме практики дозволяють підтримувати швидкий і доступний Інтернет у Литві щодня?

Відтак, Барейкайте розглядає Інтернет через етнографічну роботу з акцентом на практики забезпечення. Надихнувшись поняттям інфраструктурної інверсії (Сюзан Лей Стар, Джефрі Бовкер), медіаетнографії (Ліза Паркс, Гелена Карасті і Жанет Бломберг), і телекомунікаційної геополітики (Двейн Вінсек), вона вивчає розгалуження забезпечення Інтернету на основі даних, отриманих у ході польових досліджень. Повсякденна робота, геополітичні і критичні практики – це те, що сьогодні становить Інтернет у Литві. У Львові Мігле працюватиме над третім розділом своєї дисертації на тему східно-європейської медіа-історії для обґрунтування досвіду Литви.

[1]Informacinės visuomenės plėtros komitetas prie susisiekimo ministerijos. Namų ūkiai, turinys interneto prieigą. In: Informacinės visuomenės plėtroskomitetas prie Susisiekimo ministerijos. Online: http://statistika.ivpk.lt/temos/55. Retrieved on: June 5, 2018.

[2] Hazanchuk, A. Best and Worst Countries for Wi-Fi Access. In: Ooma. Online: https://www.ooma.com/blog/best-worst-wifi-countries/. Retrieved on: December 15, 2019.