Український фотограф, який працює як фрілансер у сфері документальної та журналістської фотографії з лютого 2022 року. З перших місяців повномасштабного вторгнення почав знімати для Associated Press та European Pressphoto Agency як незалежний фотограф. Протягом півтора року Георгій був змушений залишити постійне місце проживання, щоб документувати війну.

Переломним моментом у його фотографії став майже місяць, проведений у Бахмуті, який щодня штурмували російські війська разом із групою "Вагнера". У грудні та січні 2022 року він документував життя місцевих жителів із рюкзаком і спальником, живучи з мешканцями у підвалах, військовими та рятувальниками. У квітні, працюючи над історією про Часів Яр на Донеччині, його авто було обстріляне та знищене російським снарядом. Згодом Георгій почав також писати репортаж, та співпрацювати з Kyiv Independent, Libération, Dagbladet Information, Babel, Reporters та іншими медіа. Він і далі документує історії людей на передовій та в деокупованих територіях, паралельно працюючи над власними авторськими проєктами.

У 2023 році здобув першу нагороду — 25 Under 25: "Young and Daring", а також став членом Української асоціації професійних фотографів (UAPP). Фіналіст / Commended — Ian Parry Grant 2024, у вересні 2024 року отримав перше місце за серію "Warhole" на конкурсі MIPH PHOTO PRIZE 2024.

У межах стипендії "LivArch" у Центру міської історії Георгій працюватиме над проєктом "Warchive", що має на меті зберегти пам'ять шляхом створення фізичного та цифрового архіву знайдених фотографій із розбомблених житлових будинків у Ізюмі та на Північній Салтівці в Харкові. Разом із Нікітою Кузнецовим вони досліджують покинуті квартири у багатоповерхівках, зруйнованих під час авіаударів та артобстрілів, збирають плівки, роздруковані фотографії, полароїди, сімейні, армійські, шкільні альбоми — усе, що зберігає особисту історію. Метою проєкту є збереження фрагментів пам'яті та впорядкування фізичного і цифрового архіву.