RONDO. Виставка  графіки Марії Пляцко та Олександри Сиси

RONDO. Виставка  графіки Марії Пляцко та Олександри Сиси

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

12 березня 2020

Rondo Café, вулиця Богомольця, 6

Виставка  графіки Марії Пляцко та Олександри Сиси в оновленому Rondo Café.

"Вулицю цілковито нову... урозмаїтили малим, але дуже гармонійним сквером, по-львівськи 'рондо'...газон зелені, замість бруку, дає самій вулиці і будинкам, що стоять обіч, певний видих, полегшення, розриває монотонію прямої лінії," — прокоментував 1908 року дизайн вулиці Адама Асника (сучасна Богомольця) архітектор Францішек Мончинський. У своїй статті Najnowszy Lwów до краківського часопису Architekt він проаналізував архітектуру, яка з'явилася у Львові за кілька останніх на той час років.

Проте рондо не було львівським винаходом. Це слово, з французької "круглий", прийшло спершу до італійської, а потім і до інших мов, зокрема польської, де й нині означає клумбу з об'їздом по периметру.

Рондо на Богомольця порівнюють із парадними подвір'ями палаців — cour-d'honneur-ами возвеличуючи красу сецесійного архітектурного ансамблю, що його оточує. Для свого часу це, однак, сміливий експеримент, що міг так ніколи й не з'явитися: чинні від 1885 року будівельні норми чітко забороняли відхилення від шаблонів — тільки пряма вулиця і жодних скверів. Архітекторові Іванові Левинському разом з юристами і власницею ділянки доводилося наполегливо відстоювати ідею рондо у міській раді. Проєкт, як вони вважали, кращий зі "санітарних, естетичних та практичних" міркувань, аніж те, чого вимагали приписи. Адже дозволить більшій кількості квартир отримати сонячне світло, а скісна вулиця утворить красивіші перспективи. Між 1904 і 1908 вулиця була збудована.

Реалізований проєкт свідчить про віру його творців у зцілювальні властивості краси та здатність архітектури її передавати. Відчуття затишку, який асоціюють з вітальнею, намагалися перенести у простір міста за допомогою камерних площ і скверів. З'являлось розуміння, що для комфорту людини важливо поєднувати внутрішнє планування приміщень і просторів з природою довкола. Це мало б допомагати мешканцям долати відчуття порожнечі та аґорафобії, спровоковані метушнею і шумом тогочасних міст. Саме для цього було задумане рондо, де мешканці вулиці могли б проводити час, споглядати фасади, "обплетені" кам'яними й металевими рослинами, та відчувати цілісність природи й архітектури.

Стирання меж і, зрештою, переплетення природи та архітектури посеред міста стало лейтмотивом виставки. Оптикою художниць — Марії Пляцко та Олександри Сиси — вдивляємось у деталі й сюжети, можливо, раніше непомітні, на фасадах будівель довкола рондо на вулиці Богомольця. Звивисті кам'яні та металеві рослини, маскарони, майоліка, рондо на "рівні очей" і з висоти пташиного польоту візуалізуються графічно та промовляють в естетиці тогочасних сецесійних журналів.

Над виставкою працювали:

Марія Пляцко та Олександра Сиса, художниці
Вікторія Панас, кураторка, координаторка виставки
Ольга Заречнюк, науковий супровід, авторка тексту
Олександр Маханець, Софія Дяк, Гаральд Біндер, Раєн Волф, консультування

Зображення
Верхнє: робота Марії Пляцко та Олександри Сиси
Галерея: Ірина Середа

  • img