Непольська Польща: 1989 рік та ілюзія віднайденої історичної тяглості

Непольська Польща: 1989 рік та ілюзія віднайденої історичної тяглості

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

 Др. Томаш Камузелла

Університет Сент Ендрюс

8 червня 2017 / 18.00

Центр міської історії, Львів

Падіння комунізму та розпад соціалістичного блоку охоплюється у напівофіційному терміні "Третя Республіка" (Trzecia Rzeczpospolita), досить поширеному у вжитку на сьогоднішній день у Польщі. Період комуністичної Польща, або Польської народної республіки (Polska Rzeczpospolita Ludowa, що часто вживається у скороченні PRL), не береться до уваги у цьому випадку через те, що вона була нав'язана, "іноземна і непольська" (тобто радянська, або "російська"). 1989 рік вважається чіткою точкою зламу, яка дозволила полякам і їх країні віднайти свою "природню історичну тяглість" з "Другою республікою". Такий термін для означення Польщі міжвоєнного періоду домінує в сучасному польському наративі. У цій моделі сприйняття минулого, Річ Посполита (Республіки обидвох народів, що об’єднала Королівство Польське і Велике князівство Литовське, територія, яка на сьогодні має спільні прикордонні території з сучасними Білоруссю, Латвією, Литвою, Польщею, Калінінградською областю Росії і Україною) фігурує як "Перша республіка". Втім, попри таку "політику пам’яті" (Geschichtspolitik), зважаючи на її кордони, інститути, закони, мову чи етнічний і соціальний склад, сучасна Польща насправді є прямим наступником та продовженням комуністичної Польщі. Як би іронічно це не звучало, але сьогодні Польща дуже відрізняється від Першої і Другої Республік у всіх цих, наведених вище аспектах. Відтак, сучасна Польща – це насправді досить непольска Польща, з огляду на польськість у значенні історичної (тобто правової, соціальної, культурної, етнічної і політичної) тяглості від Польсько-Литовської унії та міжвоєнної Польщі.

Лекція відбулась польською мовою із синхронним перекладом.

post picture

Томаш Камузелла

викладач нової історії в Університеті Сент Ендрюс. Його спеціалізація – це мовна політика, етнічні чистки і націоналізм в сучасній центральній Європі. Останні його англомовні монографії – “Творення мов у центральній Європі протягом останнього тисячоліття” (Creating Languages in Central Europe During the Last Millennium) (2015),”Політика мови і націоналізму у сучасній центральній Європі” (The Politics of Language and Nationalism in Modern Central Europe) (2009) та “Верхньосілезький діалект” (The Upper Silesian Creole) (2014). Вихід його нової книги “Непольська Польща, 1989 р. та ілюзія віднайденої історичної тяглості” (The Un-Polish Poland, 1989 and the Illusion of Regained Historical Continuity) (2017) планується цього літа, а збірника у співавторстві “Політична і суспільна історія південноафриканських мов” (The Political and Social History of Southern Africa’s Languages) – наприкінці 2017 р. На даний момент він закінчує свою нову монографію про забуті етнічні чистки 1989 р. турків у комуністичній Болгарії, а також “Атлас мовної політики у сучасній центральній Європі” (Atlas of Language Politics in Modern Central Europe).