Украдене свято: історичні трансформації смислу 8 березня та феміністський активізм в сучасній Україні

Від часу, коли учасниці Другої Міжнародної конференції жінок-соціалісток у Копенгагені у серпні 1910 одностайно підтримали пропозицію Клари Цеткін щорічно відзначати День Жінок, щоб привертати увагу до питання рівних прав для жінок, смисл цього свята неодноразово змінювався.

У першій частині доповіді було простежено поступову трансформацію смислу свята 8 Березня в СРСР – від дня солідарності жінок-трудівниць у боротьбі за рівні права до свята весни і вічної жіночності. Далі увагу було зосереджено на практиках відзначення 8 березня у пострадянській Україні. Чому лідери політичних сил різного спрямування незмінно використовують пізньорадянську риторику і продовжують тодішні традиції відзначення Дня Жінок? Чи потрібний сучасній Україні низовий феміністський активізм та які його форми найбільш дієві? У доповіді було показано, як прагнення відновити первісний смисл свята стало чинником консолідації жіночого руху в Україні. Було проаналізовано низку вуличних громадських акцій, мистецьких та просвітницьких ініціатив, які відроджують феміністську традицію відзначення Міжнародного жіночого дня. Основні тези лекції викладено у статті: Оксана Кісь "Украдене свято: історичні трансформації смислу 8 березня".