Монастирі як в’язниці і в’язниці як місця релігійності. Державність, релігія і ув’язнення у поділеній Речі Посполитій

Коли наприкінці XVIII століття Річ Посполита була поділена, в’язнів ще тримали у дерев’яних льохах. Під час цієї лекції Др. Акерман розглянув століття планування, будівництва і управління новою інфраструктурою для ув’язнення засуджених у Львові, Вільні і Равичі. Під новими в’язницями він має на увазі установи для нових практик покарання і фізичного уособлення російського імперського державництва. Водночас, багатонаціональний і багаторелігійний характер цих міст знаходив своє відображення у просторовій організації нових в’язниць. Оскільки релігійні вчення лежали в основі реформістських ідей, розділяюча влада вже у 1820-х роках переосмислила використання католицьких релігійних просторів та дозволяла євреям практикувати читання і молитви у тюремних стінах. У Російській імперії, приміром, євреї мали можливість самоорганізовуватися в кашрут, оскільки держава надавала єврейським ув’язненим окрему кухню для кошерної їжі. Фелікс Акерман працював у львівських архівах, щоб включити приклад Бригідок у свою історію нового використання католицьких релігійних міських просторів у складі державної інфраструктури. Він представив огляд результатів своїх досліджень та мав намір спонукати до дискусії про те, як писати історію Бригідок з різних точок зору.