Богданове щастя
26 червня 2016 /17.30
Центр міської історії, Львів
У минулому, особливо починаючи з XIX ст., література і мистецтво у Центрально-Cхідній Європі набували політичного забарвлення більше, ніж деінде. Такі політичні та ідеологічні нотки мистецтва стали наслідком підйому націоналістичних ідеологій серед багатьох етнічних груп, приречених на бездержавне існування у складі Російської, Габсбурзької і Османьскої імперій. У Росії вкрай авторитарна влада наклала суворий контроль на друковані вмданнями, виштовхуючи політичні дебати у сферу красного письменства, а отже перетворюючи літературу на поле для політичних баталій. Політизація усіх видів мистецтва набула ще більшого розмаху після перемоги більшовиків у 1917 р. Заява Леніна про те, що кіно "найважливіше з усіх мистецтв", зробила новий акцент на політичному потенціалі цього, на той час відносно нового, візуального медіа.
Питання зв’язку документального кіно з політикою виходить на новий рівень із залученням певних режисерів у створення "Вавилону-13". Цей проект об’єднав групу з понад 140 кінематографістів, які стали документувати події, що відбувалися в Україні після 2013 р. У похідному проекті від "Вавилону-13" група режисерів і акторів поїхала до Миколаївки, містечка на південному сході України, де вони працювали з дітьми над кіно- і мистецькими проектами, які б допомогли їм подолати почуття ворожості чи гніву щодо війни, яка лютує навколо них. Режисери брали участь у відбудові школи, а також працювали з учнями. Завдяки проекту "Новий Донбас", документалістка Лариса Артюгіна показала можливості трансформації документального кіно в інструмент конструктивної суспільної участі.
Запрошуємо вас на зустріч з Ларисою Артюгіною під час розмови з Марсі Шор (Єльський Університет) та Ізабелою Каліновскою (Університет Стоуні Брук). На дискусії обговорюватимуться різноманітні способи як візуально документувати події, що відбувалися в Україні з часів Майдану. Розмові передуватиме показ документального фільму Лариси Артюгіної "Богданове щастя".
Лариса Артюгіна
документалістка, членкиня Спілки кінематографів України. Вона закінчила фізичний факультет, а також Київський національний університет театру, кіно і телебачення, де зараз викладає. З 1993 р., вона активно пробувала себе у різних видах медій. Серед її численних заслуг – короткометражка “Жовта квітка Месьє Бурійона”, яка увійшла до показу Канського кінофестивалю у 2013 р. Вона є засновницею ГО “Новий Донбас”, місія якого надавати допомогу мешканцям звільнених донбаських містечок у відновленні соціальної та освітньої інфраструктури та у побудові мирного життя.
Марсі Шор
професор історії Єльського Університету. Вона переклала книгу “Чорні сезони” Міхала Ґлувінског, а також є автором праць “Ікра і попіл: життя і смерть варшавського покоління у марксизмі, 1918-1968” (Caviar and Ashes: A Warsaw Generation’s Life and Death in Marxism, 1918-1968) та “Смак попелу: Життя після смерті тоталітаризму у Східній Європі” (he Taste of Ashes: The Afterlife of Totalitarianism in Eastern Europe). Зараз вона закінчує рукопис під назвою “Це мій вибір: роздуми про революцію в Україні” (It was My Choice’: Reflections on the Revolution in Ukraine) (у друці, видавництво Єльського Університету). Також, вона працює над тривалішим проектом книги “Феноменологічні зустрічі: сценки зі Східної Європи”. Серед останніх публікацій: “Сюрреалістичне кохання в Празі” (TLS); “Поза пустелею: Гайдеґґер для Польщі” (TLS); “Рятуючи єврейську Україну” (New York Review of Books); “Скатертина Рахельки: поляки і євреї, близькість і крихкість “на периферії Голокосту” (Tr@nsit Online); “Чи бачимо ідеї? Про воскресіння в пам’яті, досвід і співпереживання (Modern European Intellectual History); “Рішення про Майдан: феноменологія української революції” (Lettre International); та “Прочитання Тоні Джадта в Україні у часі війни” (The New Yorker: http://www.newyorker.com/books/page-turner/reading-tony-judt-in-wartime-ukraine)
Ізабела Каліновска
професор кафедри аналізу і теорії культури в Університеті Стоуні Брук. Працює у галузі польської і російської літератури та кіно. Вона є авторкою численних статей на тему ґендеру і нації у польському і російському кіно, серед яких: «Від орієнталізму до сюрреалізму: Ян Потоцький в інтерпретації Войцеха Гаса” // Studies in East European Cinema (Volume 4, nr 1, 47-62. 2013), «Кіно російської спадщини і польське питання” // Universals and Contrasts: The Journal of the NY –St. Petersburg Institute of Linguistics, Cognition and Culture. 65-81. 2012.; «Матері і коханці: мелодараматичний вимір польсько-радянської дружби” // Historyka XLI, Spring 2012:53-63,” «Польща-Росія. Спільне виробництво, співпраця, обміни” // Polish Cinema in a Transnational Context, Ewa Mazierska and Michael Goddard, editors. University of Rochester Press: Rochester, 2014. 134-152, «Хмельницький у кіно: приклад радянського, польського та українського кіно”, у співавторстві з Мартою Кондратюк // Stories of Khmelnytsky, edited by Amelia Glaser (Stanford University Press, 2015).