Найбільш документована війна: Поліфонія оповідей

4-6.6.2026

Львів

Про облогу Трої ми знаємо з розповіді Гомера — історія Троянської війни дійшла до нас у формі ліричної поеми. Ми знаємо про битви Ахілла та хитрощі Улісса, але нам мало відомо про те, чим жило місто впродовж десяти років. Так оповіді формують рамку, яка згодом визначає уявлення про те, що таке війна і як вона може закінчитися. Упродовж майже чотирьох років повномасштабної російської агресії проти України також сформувалися наративи, які її пояснюють: історії стійкості та винахідливості, вразливості та страждань, тріумфу та ганьби, безвиході та дієздатності, підпорядкування і свободи, смерті і життя.

У війні люди розповідають історії з багатьох причин. Хтось рятує цим себе, хтось — людей навколо. Краще і гірше розроблені сюжетні лінії та думки, оформлені в аргументи, доповнюють розповіді, які, здається, пливуть самі собою, без чітко означеного джерела. Ми конструюємо їх щодня, незалежно від того чи озвучуємо, чи тримаємо при собі. За їх допомогою уявляємо себе та світ довкола.

У кожній війні слово набуває особливої ваги. Оповідати у війні означає вижити, чути та відчувати, надавати сенсу подіям, фактам, речам. Відповідальність за побачене змушує розповідати, артикулювати, спростовувати.

Дзвінок з фронту, розказана сусідкою історія, прочитана книжка, виданий щоденник, записане інтерв’ю свідка, побачений у галереї твір, кадр, знятий на екшн-камеру, написаний аналітичний звіт, виголошена доповідь, створений файл з 3D моделлю, сформований бібліографічний опис чи підготовлений архівний запис творять наративну рамку “найбільш документованої війни”. Через неї війна знаходить місце та уявляється у колективних чи індивідуальних досвідах, впливає на щоденні чи політичні рішення. Наративи у війні є не лише відображенням реальності. Вони стають способом окреслити правду, надають сенсу переживанням, емоціям, взаємодіям, є інструментом для пояснень рішень.

Запрошуємо до участі в четвертому щорічному Симпозіумі документаційних та архівних проєктів, де поміркуємо про поліфонію: хто і про що говорить у цих оповідях, які голоси звучать, а які залишаються на маргінесі, як наративи змінюються під впливом політичних обставин та медіа, як вони переплітаються або суперечать одне одному. Ми запрошуємо разом із нами говорити про симфонію різних голосів, дисонанс і какофонію, тональність і тембр оповідей, але також і про невимовлене, не озвучене, замовчане. Ми пропонуємо подивитися на різні географії і хронології воєн та конфліктів, кожна з яких витворює різні оповіді, що переплітаються, доповнюють або підважують одна одну. Вивчаючи інші досвіди повоєння, ми сподіваємося, що зможемо більш обізнано навігувати через ті виклики, які постануть перед суспільством.

Цього року ми плануємо разом помислити про такі теми:

Джерела історій: як зібрані чи створені джерела формують наративи? Які з них залишаються непоміченими, втраченими чи нествореними? Яку роль у цьому відіграють інфраструктури, де зберігаються, опрацьовуються та представляються джерела?
Емоції й інтонації: Як вибір тональності для розповіді впливає на її сприйняття різними аудиторіями?
Оповідь як простір справедливості: як зібрані документи допомагають творити історії, які долають відчуття несправедливості та труднощі в порозумінні? Коли почуття внутрішнього обов’язку свідчити знаходить місце у щоденності? Хто говорить від імені тих, які не можуть цього зробити?
Інструменти оповідання: наскільки аудиторії, жанри та стилі впливають на спосіб укладання оповіді? Як віднайти мову з огляду на виснаження сенсів? Які є переваги та небезпеки процесів синхронізації та уніфікації мови?
Множинність дихотомій: як розповідання може об’єднувати або навпаки протиставляти? Що допомагає вийти з дихотомічного мислення? Як можна творити оповідь, що включає досвіди багатьох, але не фрагментує та не поляризує тих, хто їх пережили?
Невимовлене у наративному ландшафті: як зберегти багатоголосся тоді, коли в інформаційному полі теми та проблеми монополізують? Що залишається непроговореним, (само)цензурованим, відкладеним на потім? Як евфемізм “не на часі” поглиблює німоту і нездатність говорити?
Траєкторії воєн та повоєння: як знання про минулі війни і конфлікти та досвід інших впливають на уявляння можливих сценаріїв розвитку подій? Наскільки знайомі темпоральності та географії формують шаблони, у які вкладаються нові наративи?

Цьогорічна програма Симпозіуму складатиметься з різноманітних форматів: панельні дискусії, сесії запитань і відповідей, мережування, кіно, тренінги та неформальний обмін досвідом.

Робочі мови: українська та англійська.

Реєстрація — за посиланням до 26 січня 2026 року. Результати відбору організатори повідомлять до 13 лютого. Кількість місць обмежена. Частина учасників та учасниць з-поза Львова зможе отримати стипендії для відшкодування витрат на дорогу та проживання.

Організатори:

Центр міської історії, Львів
Documenting Ukraine / Інститут гуманітарних наук, Відень
Дослідницький Центр Україна / Фонд Макса Вебера, Львів / Бонн
INDEX: Інститут документування та взаємодії, Львів

Організаційний комітет:

Софія Дяк, Центр міської історії
Кетрін Янґер, Інститут гуманітарних наук
Ірина Клименко, Дослідницький Центр Україна / Фонд Макса Вебера
Саша Довжик, INDEX: Інститут документування та взаємодії

Програмний комітет:

Ліана Бліхарська, Центр міської історії
Діана Воннак, Інститут гуманітарних наук
Тарас Назарук, Центр міської історії
Наталя Отріщенко, Центр міської історії
Олеся Яремчук, INDEX: Інститут документування та взаємодії

Команда:

Софія Андрусишин, Наталія Мачаліна, Анастасія Ковач, Марина Мельниченко, Юлія Когут, координаційний та логістичний супровід
Єлизавета Боброва, Тетяна Боць, комунікаційний супровід
Вікторія Панас, Мар’яна Мазурак, фасилітація
Ярина Панів, Іванна Пех, фінансовий супровід
Оксана Демків, дизайнування