Галичина у ХХ сторіччі. Край у тіні імперій

Упродовж останнього часу Галичина епохи Габсбургів перетворилася на наукову парадигму, що поєднала різноманітні дослідницькі напрями.

Галичина ХІХ сторіччя представляє типовий приклад для дослідження багатокультурності – з погляду літературознавства, культурознавства, історії юдаїки, славістики, германістики.

Предмети досліджень з багатокультурності досі були гібридними й множинними, взаємно суперечливими та виключальними. Вони становили запізнілі процеси модернізації, різноманітні   прояви та  форми домінування над цим краєм.

Поняття "Галичина" можна тлумачити по-різному: і як задвірок Габсбурзької імперії, і як літературну-живописну й багатокультурну Аркадію, і як національний П’ємонт, – перспективи та утворення цього простору такі ж різноманітні, як і культури, що тут існували, і тутешні відмінні способи письма: Галичина – Galizien – היצילג – Galicja.

Звідси Галичина складається із кількох "Галичин", кожен з яких має свою традицію і свій наратив, і які до сьогодні розглядаються окремо. З ретроспективного погляду, це відокремлення є наслідком традиції дослідження, яка ґрунтується на національній парадигмі. Багатокультурна структура краю стала темою різноманітних ностальгійних дискурсів, що відображали усю складність стосунків часто лише в загальних обрисах. На практиці різні реальності Галичини взаємодіяли, впливали одна на одну та поєднувалися, співпрацюючи та конфліктуючи.

Мета конференції – створити комунікативний простір, щоб вийти поза національні та міждисциплінарні межі й означити контури динамічного вивчення Галичини.   Зосередитися потрібно на різних взаєминах у цьому історичному краї. Галичина як перетин націй, конфесій та мов була простором для змішання, гібридизації та культурного перенесення. Ще донедавна ці аспекти мало вивчалися у порівнянні із націєтворчими проектами в Галичині.

Цей історичний край визначила австрійська бюрократія після першого поділу Польщі 1772 р., і він проіснував на мапі Європи до 1918 р. Утім він переживає відродження після 1989 р. Саме це оновлення і є відправною точкою конференції, націленої на обговорення   традицій, які збереглися від Габсбурзької Галичини ХХ сторіччя.

Засадничим питання є те, як статус-кво, укладений за правління Габсбургів, впливав на наступні форми влади, взаємодії та конфлікти, і як він змінювався у нових державах та імперіях (у Польщі, у Радянському Союзі). Аналогічно розглядається нацистський режим Галичини у контексті Голокосту, вигнання й втечі євреїв, що стало найзначнішим з кількох фатальних чинників, що так радикально  змінили край у 1940-х рр.

Наслідки міжкультурних взаємин формують друге головне завдання конференції, що намагається простежити їх до сьогодні й далі в майбутнє. Водночас особливого зацікавлення викликають поєднання різноманітних наукових, художніх, економічних і політичних форм (від)будови Галичини.

На конференції обговорювалися наступні питання:

• Як творці багатокультурного простору Галичини взаємодіють та взаємовпливають?
• Який досвід можна взяти з історії Галичини?
• Як вона впливає на сучасність та майбуття?
• Як використовувати спадщину Галичини у час глобалізації, і які наслідки / обов’язки це матиме?
• Як Галичину сформували імперії, світові війни, Голокост і вигнання?
• Як презентують і обговорюють Галичину сьогодні?

Організатори конференції заохочували використання таких методологій, як дискурсний аналіз, культурна пам’ять, теорія простору, гендерні студії, постколоніальні студії, транснаціональна історія, культурне перенесення.

Організатори: Докторська програма австрійська Галичина та її багатокультурна спадщина, Віденський університет; Центр міської історії Центрально-Східної Європи

• 

Зображення

Верхнє: Поштівка "Вітання з Борислава, ринкова площа бічна вул. Костюшки", 1908 / Національна бібліотека Польщі