Кандидат історичних наук, завідувач кафедри всесвітньої історії Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. Автор трьох одноосібних та чотирьох колективних монографій, укладач одного збірника документів. У фокусі дослідження історія етнічних громад України, історія Другої світової війни, інтелектуальна історія, усна історія.

Був учасником низки міжнародних дослідницьких проєктів, частина з яких була присвячена долі психічнохворих та людей з інвалідністю у роки нацистської окупації. Став запрошеним редактором числа наукового журналу "Україна модерна. Непотрібні люди: злочин, суд (не)пам’ять". У 2020 р. очолив команду істориків, яка здобула перемогу у Другому міжнародному історичному хакатоні, за результатами роботи команди було створено просвітницьку  платформу.  У 2022 р. брав участь у проєкті "The Many Faces of Ukraine: Mapping  Ukraine's Ethnic Diversity" підтриманого університетом Санкт-Галлена. Керівник проєкту "Європейський мультикультуралізм як досвід та шлях до європейської інтеграції України" (2023–2026), фінансованого Європейським Союзом за програмою ERASMUS+ Jean Monnet.

Наразі працює над монографічним дослідженням присвяченому історії української медієвістики у ХХ ст.

Під час стипендії "LivArch" у Центрі міської історії працюватиме над проєктом: "Свідчення про війну: від збирання до архівування в державних архівах України". У ході сучасної війни в Україні зібрано тисячі свідчень, більшість з яких знаходиться у приватних колекціях, чи колекціях окремих установ. З метою збереження усних свідчень та доступу до них науковців оптимальним варіантом є передача їх на зберігання до архівних установ. Від так мета проєкту – розробити алгоритм та методичні рекомендації з передачі матеріалів усної історії на зберігання до державних архівів.