Авангард в міському просторі Східної Європи 1920-1930-х років: соціальні смисли й щоденні практики

Авангард в міському просторі Східної Європи 1920-1930-х років: соціальні смисли й щоденні практики


  • Тривалість курсу:
    вересень-жовтень 2015
  • facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Авангардна архітектура завжди містила особливе соціальне послання. Масштабні містобудівні експерименти 1920-1930-х років, що відбувалися в різних частинах світу, спрямовувалися не тільки на встановлення нових архітектурних і естетичних стандартів, вони орієнтувалися на поширення нових цінностей, звичок, життєвих укладів і, зрештою, формували нове суспільство і нову людину. Авангардна архітектура була не лише невіддільна від соціальності, вона безпосередньо перетворювала її, задаючи нові тенденції суспільного життя. У цьому сенсі, вкрай важливо зрозуміти, що ми можемо побачити в авангардній архітектурі сьогодні, крім "пам'ятника" та історичної "спадщини". Які смисли вона демонструє? І що нового дозволяє виявити в навколишньому міському просторі, його облаштуванні, символіці та нас самих?

Мета курсу – розглянути та проаналізувати різні форми дії та впливу авангардних архітектурних експериментів міжвоєнного періоду на способи організації міського простору, ритми щоденного життя і загальну символіку архітектурного вигляду сучасних міст.

Учасниками курсу стали студенти Львівських університетів, дослідники львівських наукових інституцій та практики в сфері архітектури. Курс тривав місяць та складався з 8 занять, які відбувалися двічі на тиждень. Заняття відбувалися у формі лекцій з обговореннями по найважливіших дискусійних питаннях. Студенти виконували практичні завдання за результатами дискусій. Участь в дискусіях та результати практичних завдань були критеріями оцінювання для отримання диплому курсу.

Предметом обговорення під час занять була архітектура конструктивізму – напряму, в якому ідея перетворення соціальної дійсності знайшла своє найрадикальніше втілення. Розглядалися приклади містобудівних проектів і соціальних експериментів, які отримали розвиток у найбільших індустріальних центрах Радянського Союзу, зокрема, в Москві, Ленінграді, Харкові, Мінську, Свердловську. Крім того, учасники зіставляли експерименти конструктивізму з аналогічними тенденціями розвитку архітектури функціоналізму в Східній Європі загалом. Окрему увагу в цьому контексті було присвячено особливостям утвердження принципів функціоналізму в міському просторі Львова.

Під кінець курсу учасники мали екскурсію по об'єктах авангардної забудови центральної частини Львова, яку провела архітекторка, викладачка Львівської політехніки Юлія Богданова. Студенти отримали можливість ознайомитися не тільки з історією та особливостями будівництва ключових будівель функціоналізму, але й з основними тенденціями розвитку міста в міжвоєнний період. Вони побачили широку картину інтенсивних змін міського простору Львова в 1920-1930-х рр., в ході яких втілювалися принципи різних архітектурних традицій, підходів і шкіл.

Екскурсія стала важливим етапом для підготовки до підсумкового заняття курсу, на якому студенти представили результати індивідуальних завдань. Об'єктами розгляду стали найрізноманітніші зразки авангардних споруд Львова міжвоєнного періоду – адміністративні будівлі, палаци культури, окремі житлові будинки та цілі комплекси функціоналістичної забудови. Основним завданням було знайти нові мови опису та способи представлення цих архітектурних об`єктів у сучасній публічній риториці. У своїх проектах студентам вдалося успішно поєднати аналітичну роботу з творчим підходом. Презентації продемонстрували різноманіття різних прочитань авангардної спадщини – від традиційного архітектурно-історичного погляду до його художньо-образного осмислення. Результатом стали самостійні оригінальні дослідження, що представляють багато авангардних споруд Львова в новому і подекуди зовсім несподіваному ракурсі. Загальна дискусія за підсумками презентацій підтвердила вагомість і гостроту обговорюваної проблеми як з погляду пошуку нових способів роботи з архітектурною спадщиною, так і з погляду стратегій роботи з міським простором у цілому.

Після завершення програми, студенти отримали дипломи, які засвідчують успішне завершення курсу.

post picture

Михайло Ільченко

дослідник соціології міського простору, пострадянських трансформацій та методології суспільних наук. Автор численних публікацій на тему сучасних інституційних досліджень і урбаністики. 2011 року захистив кандидатську дисертацію з політології. Учасник ряду дослідних, науково-освітніх та мистецьких проектів, пов’язаних із вивченням архітектури авангарду. Науковий співробітник Інституту філософії та права Уральського відділення Російської академії наук, викладач.