Антропологія радянської комунальної квартири і пострадянське місто

Антропологія радянської комунальної квартири і пострадянське місто

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

Ілля Утєхін

Європейський університет, Санкт-Петербург

21 квітня 2015

Український католицький університет, Львів

Своєю появою комуналки, де мешкала значна частина міського населення СРСР, зобов'язані радянській житловій політиці, коли житло, яке розподіляла патерналістична держава, стало засобом контролю і заохочення. У комунальних квартирах, де мешканці не були господарями, і було відсутнє джерело порядку, умови життя вимагали вироблення взаємодії із сусідами і підтримки громадських місць в прийнятному стані. Сформовані практики відображають специфічну "комунальну ментальність", для якої характерні не тільки взаємодопомога і "чуття товариства", а й заздрість, параноїдальна підозрілість, особлива конфігурація меж приватного й публічного. Комуналки не зникли з карти сьогоднішніх російських міст, хоча соціальний склад мешканців змінився. Кімната в комуналці – найдоступніший вид житла, часто в центрі міста. Як "комунальні" стереотипи можуть проявлятися в сучасних міських жителів у ставленні до громадського простору? Де ще вони проявляються поза квартирою, коли люди живуть уже в окремих квартирах?

post picture

Ілля Утєхін

професор факультету антропології Європейського університету в Санкт-Петербурзі. У 2000-х працював у галузі когнітивної науки та експериментального дослідження комунікативної взаємодії, співпрацюючи в Лабораторією когнітивних досліджень СПбДУ. Паралельно керував програмою "Смуток і теорія комунікації" на філологічному факультеті СПбГУ. Автор наукових публікацій, серед яких - монографічне дослідження побуту комунальних квартир "Нариси комунального побуту" (М, ОГИ, 2001, 2004) і віртуальний музей радянського побуту "Комунальна квартира".

Зображення

Верхнє: Ілля Утєхін